Микола Гудкович (iryn_mykola) wrote,
Микола Гудкович
iryn_mykola

Біблійний погляд на священство


Священство — одна з найважливіших тем у Біблії, і в той же час одна з найбільш спотворених. Розгляньмо обидва ці аспекти... 

В Біблії багато уваги присвячено темі священиків та священства. Ідея священства вперше з'являється в книзі Буття, і потім розкривається послідовно у всіх книгах аж до книги Об'явлення.
У Старому Заповіті священство згадується приблизно 700 разів, в Новому — близько 80-ти. Очевидно, що вивчення цієї теми буде корисним на шляху пізнання істини.


Що таке «священик»?

Фактично, священник — це той, хто є посередником між Богом та людиною. Він приносить жертви від імені людей і робить все, що пов'язане із богослужінням — те, що люди не вважають себе гідними робити самі. Найближче до визначення слова «священик» в Писанні підходить Євр. 5:1:

Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви за гріхи...

Наявність «священства» притаманна будь-якому суспільству в історії людства. Священики були в стародавніх асирійців та вавилонян. Коли Аврам повертався після звільнення Лота з полону, він зустрів Мелхиседека, який був не тільки «цар Салиму», але і «священик Бога Всевишнього». Аврам визнав священство Мелхиседека і дав йому десятину (Буття 14:18-20).
Коли Йосипа було піднесено в Єгипті, він оженився на доньці єгипетського священика (Буття 41:15).

Важливі наслідки
Із того факту, що будь-яке суспільство мало своє священство, можна зробити дуже цікаві та важливі висновки.

Цей факт підкреслює, що люди у цілому світі визнавали наявність гріхів в своєму житті. Навіть не маючи записаного закону Божого, люди усвідомлювали свою моральну слабкість (див. Рим. 2:14-15). Сенека, наставник Нерона, писав: «Всі люди згрішили — одни більше, інші менше.»
Старовинне китайське прислів'я каже: «Існують тільки двоє добрих людей: одна добра людина вже вмерла, друга ще не народилася.»
Гріх — це дійсність, яку не можна відкинути. Немає людей, які б не згрішили (1 Цар. 8:46; Рим. 3:10,23; 1 Ін.1:10). 
Кожна чесна людина із болем визнає свою недосконалість.
Роль священства також свідчить про те, що люди визнавали, що не можуть самі спокутувати свою провину. Люди прагнули досягнути прощення своїх гріхів — навіть за похмурішого язичництва. 

Важливо також, що в багатьох культурах можна бачити практику принесення кривавих жертв за гріх. Як тут не знадати випадок, коли жрець храму Юпитера намагався принести в жертву вола, помилково уваживши Павла та Варнаву богами (Дії 14:13). 
В давні часи язичники приносили в жертву своїм «богам» навіть дітей  (див.. 2 Цар. 16:3; 17:17; Пс. 105:38; Єр. 19:4-5). Правила, встановлені для левитів, висвітлили ту думку, що для спокутування гріху потрібна кров (див. Євр. 9:22),  бо життя знаходиться в крові (Левит 17:11). І людина, через гріх, втрачає право на життя (Буття 2:17; Рим. 6:23). 


Священство за доби патріархів 

Перший період біблійної історії знаний як доба патріархів. Грецьке слово  «патріарх» походить від слів із значеннями «батько» та «влада». Ця доба охоплює епоху від створенням світу до того часу, коли Ізраїль на Синаї був освячений (відділений) як особливий народ для підготовки пришестя Месії (Христа).

Коли Ной вийшов з ковчегу після потопу, він приніс жертви за свою родину. (Буття 8:20-21). 
Аврам після довгої подорожі с Ура (із невеличкою зупинкою в Харані), прийшов до Краю ханаанського та збудував жертівника в Сихемі (Буття 12:7; 22:13). 
Йов, патріарх Уца, приносив жертви як голова роду (Йов 1:5). 
Коли Мойсей втік від фараона до Мідіян, він одружився із дочкою Їтра, жерця мідіянського (Вихід 2:15 і далі). 


Священство Ааронове

Священство часів Мойсеєвого закону знане як Ааронове священство, бо священники повинні були обиратися тільки з синів Аарона (брата Мойсея). 
Проте, очевидно, що й до того священство існувало — в тій чи іншій формі. 
Мойсей просив фараона відпустити його народ до пустині, аби принести жертву Господеві (Вихід 5:3). Далі, перед прийняттям Закону на Синаї певні «священики» повинні були освятитися (Вихід 19:22, 24). Деякі вважають, що на увазі малися «старші» (Вихід 3:16), або вибрані «юнаки» (Вихід 24:5). Це могли також бути ті «перворідні», що були присвячені Господеві (Вихід 13:2). Пізніше, місце освячених для Господа зайняли Левити. (Числа 3:5-13). Саме Левити були обрані для священства через те, що зберегли вірність, коли Ізраїль вклонявся золотому теляті біля підніжжя Синаю (Вихід 32:26-29).

Коли було дано Закона, Аарон та його сини були призначені священиками (Числа 3:10). Посада первосвященика була довічною; її міг займати найстарший з нащадків Ааронових. 
Всі інші нащадки Ааронові служили в якості священиків, окрім випадків, коли в людини була фізична вада (Левит 21:17-23) або людина була тимчасово «занечищеною» (Левит 22:3).
Тільки первосвященникові було дозволено входити до Святого Святих щороку в день очищення (Левит 16:1 і далі).

Серед того, що нам відомо про священство за часів Мойсеєвого закону, слід підкреслити декілька моментів.

Святість Бога
Одною з найважливіших цілей священства було наголосити на — навіть візуально — абсолютно святій природі Бога Всевишнього. Ця ідея неодноразово підтверджується в Писанні (Ісая 6:3; Об. 4:8). Цю фундаментальну істину мають усвідомити всі, хто хоче служити Володарев неба та землі.

Служіння священника було регламентоване до найменших дрібниць. Первосвященик та священики повинні були вдягатися в особливе вбрання, яке мало підкреслювати ідею святості (відділеності)(Вихід 28:4). Деякі вчені переконані, що священики підчас виконання своїх обов'язків були босі — на знак того, що вони служать свтяому Богові (див. Вихід 3:5). Як зазначалося вище, навіть Аароновим нащадкам, якщо вони мали певні фізичні вади, було заборонено служити в якості священиків (Левит 21:17-23). Очевидно, що відсутність тілесних вад в священика мала показувати досконалість Бога, Якому той служив. Поміркуйте також про вимоги бездоганності щодо жертов (див. 1 Петра 1:19).

Існували складні церемонії «посвячення» священиків (див. Вихід 29; Левит 8-9). Вони тривали тиждень і включали в себе омиття чистою водою, вдягання особливого вбрання, помащення оливою, принесення в жертву волів та овнів і т.ін. Все це мало демонструвати, що ці люди приступають до служіння Богові Святому.
Між досконалою чистотою та святістю Творця і нашими переступами лежить безодня (див. Пр. 30:12), і, коли ми вичаємо тему священства в Старому  Заповіті, ми повинні постійно нагадувати собі про це.

Приготування до приходу Великого Первосвященика
Існує міцний зв'язок між священством Старого Заповіту і новозаповітним священством. Наприклад, Мелхиседек, який був царем і священиком одночасно, провістив те, що Ісус буде і Царем і Священиком. (Буття 14:18 і далі; Пс. 109; Зах. 6:12-13). Це ясно каже, що царювання Христове є небесним (не земним), бо за Своїм земним походженням Христос не міг бути священником (бо не належав до коліна Левія — Євр. 8:4; пор. Євр. 7:14).

Одною з найголовніших тем Послання до Євреїв є висвітлення того, що священство за часів закону Мойсеєвого було за своєю природою прообразом, метою якого було підготовка до чогось досконалішого. Як пише богонатхнений автор, закон Мойсея був лише «тінню майбутнього добра» (Євр. 10:1; пор. Євр. 8:5), і також, пише він, «образом для часу теперішнього» (Євр. 9:9).

Стара система священства була тілесною, плотською, тоді як нова є небесною (Євр. 9:9; 8:5). (Дивно, чому деякі люди тримаються за старе і гірше, намагаючись повернути до священства часів Мойсея заради якихось власних вигадок?) 
Отже, священство Ааронове певним чином є образом для священства християнського. 
Жертівник та храм старої системи — тобто місця, де відбувалося служіння священника — є прообразами Церкви (святе місце) і Небес (місце найсвятіше). 
Концепція кривавих жертов мала приготувати людей до ідеї Досконалої Жертви за наші гріхи (Ін. 1:29; 2 Кор. 5:21; Євр. 9:28). 
Як дивовижно прислужився Старий Заповіт в приготуванні дороги для нашого Первосвященника (Гал. 3:24; Кол. 2:14 і далі), «Великого Священника» (Євр. 4:14; 10:21), «милостивого та вірного» (Євр. 2:17), «Апостола й Первосвященика нашого ісповідання» (Євр. 3:1), Того, Хто є Священиком «за чином Мелхиседековим» (Євр. 5:10). 


Християнське священство

Як священиків Мойсеєвої доби висвячували на їхню посаду через обмиття водою, так і тепер люди — чоловіки та жінки — повинні освятитися, аби стати християнами. Вони роблять це, наближаючись до Бога «з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою» (Євр. 10:22). Факт, що це відбувається підчас хрещення, навряд чи хтось в змозі успішно заперечити. (див. Дії 22:16; Еф. 5:26; Тит. 3:5). 
Професор Доналд Геґнер (Donald Hagner) з Фуллерівської Теологічної Семінарії, каже, що слово «вода» (в Євр. 10:22) «майже абсолютно» вказує на «християнське хрещення» (New International Biblical Commentary—Hebrews, Peabody, MA: Hendrickson, 1990, p. 165).

Чудове послання Євангелії в тому, що всі християни є священиками, і, приносячи духовні жертви (Рим. 12:1 і далі; Флп. 2:17; 4:18; Євр. 13:15-16; 1 Пет. 2:5), ми служимо Богові через нашого Первосвященика, Ісуса Христа (Євр. 3:1; 4:14 і далі), який є Посередником (Євр. 2:17 і далі; 1 Тим. 2:5). 
Отже, не дивно, що ми бачимо, що дітей Божих Новий Заповіт називає священиками (1 Пет. 2:5, 9; Об. 1:6; 5:10; 20:6). 


Хибні ідеї щодо священства


Цей нарис був би неповним без висвітлення деяких помилкових ідей, що вони пов'язані із концепцією священства у сучасному християнському світі. 

1. Римо-католицька ідея священництва, як чогось окремого  від інших віруючих, не має підтримки в Новому Заповіті. 
Вона базується на хибному погляді, що апостоли нібито «були зодягнуті владою Ісуса Христа», і католицькі священики, як «наступники» апостолів, отримують таку ж владу (James Cardinal Gibbons, The Faith of Our Fathers, Baltimore: John Murphy, 1917, стст. 387 і далі). Ця ідея пов'язана із помилковою думкою, що підчас «Меси» священики приносять в жертву тіло Христове — концепція, що знаходиться у повній незгоді із Писанням. Новий Заповіт вчить, що Ісуса було принесено в жертву одного разу, і ця жертва була прийнята раз і назавжди. (див. Євр. 9:25-28).


    2. Мормонська теорія щодо священства також є помилковою. Мормонізм каже про два священства, без яких, за думкою мормонів, немає спасіння. Такими вважаються священство за чином Мелхиседековим та священство за чином Аароновим. (Doctrine & Covenants 107:1-3, 5). Мормонська догма щодо священства має своїм джерелом Джозефа Сміта-молодшого,  який твердить, що він був «відновив» стародавнє священство 15 травня 1829 року. Навіть мінімальнішого знайомства із Новим Заповітом вистачить, аби побачити помилковість цієї доктрини.  

По-перше, священство за чином Мелхиседековим належить Христові, і більше нікому, — довіку. 
    Автор Послання до Євреїв каже про Ісуса: «...Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має» (Євр. 7:24). Ключовим словом тут є «безперестанне» (aparabatos), яке має на увазі, що священство Господа є непорушним. Деякі вчені вважають, що слово aparabatos має значення «постійний, незмінний» (F.W. Danker, et al., A Greek-English Lexicon of the New Testament, Chicago: University of Chicago, 2000, стор. 97), чого вже достатньо, аби піддати сумніву мормонське вчення про священство. Але більше того, — це слово може мати значення «такий, що не можна передати» (C. Spiqu, Theological Lexicon of the New Testament, Peabody, MA: Hendrickson, 1994, 1.143-44). Тоді мормонська концепція священства зазнає повного знищення — священство Мелхиседекове не можна передати нікому. 

По-друге, священство за чином Аароновим не може бути чинним за наших часів, бо воно було складовою частиною закону Мойсеєвого, який було «знищено» Христом (Еф. 2:15), або, як метафорично каже про старий закон Павло, Ісус «прибив його на хресті» (Кол. 2:14). Крім того, слово, що перекладене як «знищивши» у Кол.2:14, стоїть в грецькій мові в формі перфекту, тобто довершеної дії, що вказує на остаточне і довічне знищення. Немає жодних біблійних даних, які б вказували, що закон Мойсеїв колись буде відновлено.
До того ж, не можна відновити Ааронове священство без повної реставрації закону Мойсея (Євр. 7:12).

3. Нарешті, преміленіалістська точка зору, що Ааронове священство «має бути відновленим <...> в тисячолітньому Царстві» є безпідставною. Дуже неприємно, що цю ідею так рішучо обстоював такий шанований дослідник грецької мови Нового Заповіту, як Вайн (W.E. Vine , Priest—Expository Dictionary). Уривки, які він цитує на доказ своєї теорії (Іс. 61:6; 66:21) відносяться до християнської доби, а не до міфічного земного тисячолітнього царства.


Висновки

Завершуючи цей короткий нарис теми священства, нагадаймо собі про цінні уроки, що ми можемо отримати підчас вивчення цієї теми. В той же час, як вже зазначалося, ідею священства спотворено багатьма релігіозними доктринами.

___________________________
Переклад статті Вейна Джексона
Exploring the Concept of Priesthood (http://www.christiancourier.com/articles/read/exploring_the_concept_of_priesthood).


UA TOP Bloggers
Tags: Біблія, Новий заповіт, Старий Заповіт
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Ожесточение сердца фараонова

    Многие люди, читающие библейское повествование об исходе и казнях египетских, рассуждают так: если Господь ожесточил сердце фараона, то фараон не…

  • Матфея 17:24–27 — Иисус и храмовый сбор

    Когда сборщики средств на нужды Храма спросили Петра, платит ли Иисус положенные пол-шекеля, Пётр ответил утвердительно. Мог ли Иисус не платить этот…

  • Мнимые противоречия в Библии

    Если вы читаете Библию регулярно, то уже сталкивались с тем, что некоторые места в Библии, как может показаться, противоречат другим местам или нашим…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments