|
Микола Гудкович
|
|
|
| «Ничего такого» |
[грудень. 4-е, 2008|10:00 am] |
Навіть не знаю, що мене так заціпило в цій новині. Здавалося би, звичайні будні:
Вчера днем на улице Пушкинской патруль ГАИ задержал 17-летнего юношу — сына депутата Одесского облсовета Юрия Печерского за рулем автомобиля Lexus. Об этом сообщила старший инспектор группы профилактической работы отдела ГАИ Одессы Алла Марченко, передает ИА «Репортер».
По информации старшего инспектора, основанием для задержания стало заявление начальника управления ГАИ Одесской области Владимира Загинайло, который по рации сообщил патрульным, что водитель автомобиля Lexus, нарушая правила дорожного движения, движется по встречной полосе по проспекту Шевченко.
Стривайте, може, в мене класова ненависть до депутатів? Антагонізм до власників Лексусів? Відраза до певних партій?
Ні, немає в мене ані ненависті, ані антагонізму, і навіть на партійну приналежність я чхав. Так у чому ж справа?
Проверка по базе данных показала, что Lexus принадлежит депутату Одесского облсовета от партии «Батькивщина» Юрию Печерскому. После задержания стало известно, что за рулем автомобиля, без водительских прав, находился несовершеннолетний сын владельца — Михаил Печерский.
Може у цьому ось розгадка: я не думаю, що батько малолітнього водія настільки тупий, щоб не розуміти, за що саме затримано його сина. Тоді залишається… Ні-ні, не може цього бути. Не може бути, щоби він настільки не поважав людей — міліціонерів, які затримали його чадо; тих, хто читатиме цю новину — вас, мене… Не може бути, щоби він був настільки кінченою людиною.
Здається, що в його світі є тільки він. Ну й синуня — як його продовження, як інвестиція, такий собі актив.
На место происшествия прибыл вызванный сыном по мобильному телефону отец нарушителя. Он заявил инспекторам, что не понимает, за что задержали его сына, и что сын не совершил «ничего такого, за что его следовало бы штрафовать и тем более подымать шум и привлекать внимание общественности».
Скажете, неймовірна в мене гіпотеза, скажете, що я перебільшую?
Нажаль, мою невтішну гіпотезу підтверджує заява батька-депутата:
Юрий Печерский заявил также, что у его сына есть водительское удостоверение, но оно вступит в силу только в августе 2009 года, после его совершеннолетия.
Правоохранители доставили нарушителя в отдел милиции для расследования инцидента, где оформили 2 протокола об административных нарушениях — «за выезд на полосу встречного движения» и «за управление транспортным средством без водительского удостоверения».
Я би — тільки не кажіть, що я жорстока людина — не обмежився протоколами. Я би позбавив і батька й сина прав водія — назавжди.
А синолюбивого батька — ще й батьківських прав; тоді в Михайла з'явився б шанс вирости нормальною людиною.
|
|
|
| Забули вже? Рано, не забувайте. |
[травень. 27-е, 2008|10:00 am] |
Обращение к СБУ, Генпрокуратуре и СНБОУ
Я, Сергей Дибров, провел личное журналистское расследование обстоятельств, которыми сопровождалась массовая кампания вакцинации всего репродуктивного населения Украины вакциной против кори и краснухи производства Serum Institute of India, LTD.
© ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) dibrov_s |
|
|
| Тед Тернер та вакцінація КК. Цікаві досліди. Додаток |
[травень. 19-е, 2008|07:27 pm] |
Мрії Теда Тернера. Незакінчене дослідження В інтерв’ю, яке Тед Тернер дав “Audubon Magazin” (http://magazine.audubon.org/index.html) у 1996-му році, він сказав «Кількість населення світу в 250-300 мільйонів людей, тобто на 95% відсотків менша, ніж зараз, була б ідеальною» (“A total population of 250-300 million people, a 95% decline from present levels, would be ideal”). Нажаль, на сайті немає цього інтерв’ю, але я написав редакторові з проханням надати мені текст інтерв’ю або спростувати факт, що містер Тернер казав таке. Нижче наведений мій лист редакторові та відповідь — поки що єдина, яку я отримав. До editor@audubon.org
Дата 19 травня 2008 р. 10:47 Тема A kind request Dear Editor, I am looking for an interview that Ted Turner has given to your magazine back in 1996. I see different Web sites quoting Mr Turner as having said that "A total population of 250-300 million people, a 95% decline from present levels, would be ideal", but no link to the original text of the interview. One other Web site quotes Mr Turner's words that he had never said such a nonsense. Could you please very shortly confirm or disprove the aforementioned quote, and if the interview had been really given to your magazine, would you be so kind to send me a transcript of it.
Sincerely yours,
Mykola Hudkovych
* * * Дата 19 травня 2008 р. 10:49 Тема Out of Office: A kind request Надіслано від robin.int.audubon.org Greetings, and thanks for writing Audubon Magazine. We receive a high volume of e-mails on a regular basis, so it might take us a little while to get back to you. If your e-mail is urgent and you haven't received a timely reponse, please try e-mailing again.
Thank you for your patience.
|
|
|
| Боулінг на дорогах: гра триває |
[квітень. 23-є, 2008|10:00 am] |
Петросян-молодший (1). Син Фелікса Петросяна-старшого, голови Партії Пенсіонерів України, Одеса. — Під слідством (?)
Назаретян (1). Донецьк. — Винесено вирок. Суд постановив «вважати Оганеса Назаретяна виновним за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення ПДР, що потягло за собою смерть потерпілого) і звільнити його від покарання через слабке здоров'я».
Калиновський (2). Пасинок Дмитра Фірташа, співвласника «РосУкрЕнерго», Київ. — За межами України.
Савицький (2). Син голови Центру Державного земельного кадастру Савицького Валентина Вікторовича, Київ. — За межами України.
Нефедович (3). Власник «Тульчинка-Центр», Кременчук. — Під слідством (?)
|
|
|
| Вони не зупиняться |
[квітень. 17-е, 2008|03:15 pm] |
Лист-звернення! Звертаюся до Вас, з надією, що зможете мені допомогти. Мене звати Ольга Олександрівна Лисенко. 3 квітня 2008 року, о 23.15. на перехресті Столичного шосе та проспекту Наука (Голосіївський район) сталася страшна аварія, в якій загинула моя єдина 28-річна донька Людмила Лисенко. За кермом дорогого “Лексусу-GS-350”, який врізався на великій швидкості у два автомобілі — “Шевроле Лачетті” та “ЗАЗ-Дэу”, був 23-річний Савицький Валентин Валентинович, син колишнього народного депутата, а нині глави Центру Державного земельного кадастру Савицького Валентина Вікторовича. Савицький В.В. порушив правила дорожнього руху, проігнорувавши інспектора ДАЇ (регулювальника), який показав жест, що дозволив водіям з проспекту Науки починати рух. В цей час, коли два автомобілі виїхали вже на перехрестя, яке дуже добре освітлено, їх раптом наздогнав сильний боковий удар. Від отриманих тілесних пошкоджень Людмила Лисенко загинула на місці пригоди, водія “Шевроле” було госпіталізовано у тяжкому стані до лікарні (у нього черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закрита травма грудної клітини), а пасажира “ЗАЗ-ДЕУ” — госпіталізовано з травмою челюсті. В. В. Савицький був у нетверезому стані, без водійських прав, після аварії залишив місце трагедії. Така страшна біда! Але той жах, який я побачила, коли приїхала забирати свою донечку, не бажаю пережити нікому. Її голівонька була розбита, все тіло було поламане... Мені 62 роки, я все життя пропрацювала у сільській школі вчителем англійської мови (40 років), виховувала дітей — порядних, чесних, як моя донечка. Живу за законами людськими і Божими. Займаюся домашнім господарством у Черкаській області, в селі Пальчик. Виховала і викохала донечку, дала їй дві вищі освіти — філологічну та юридичну, вона працювала головним спеціалістом ДП “Український інститут промислової власності” м. Києва, була перспективним фахівцем, у колективі її любили, поважали і шанували, але ж це не головне, вона була Золотою ДИТИНОЮ і ЛЮДИНОЮ — доброю, чесною, порядною, відповідальною, раділа кожному дню, поважала людей і допомагала батькам. Вона мріяла стати гарною дружиною, зразковою матір’ю, висококваліфікованим юристом... Це була наша надія, допомога у старості, а тепер ми залишились самі, через те, що в одну мить син народного депутату її вбив, проігнорувавши всі правила і всі рухи регулювальника, маючи впевненість — батько його врятує і його не покарають! У нас немає зв’язків у вищих інстанціях, але ж має бути СПРАВЕДЛИВІСТЬ! І так писати у мене є всі підстави. Вкотре син високопоставленого чиновника залишиться не винним і не покараним. На наступний день після трагедії В. В. Савицького положили до приватної лікарні “Борис” за для приховування його від проведення слідчих дій з послідуючим арештом, а на сьогодні його взагалі вивезли за кордон. Мені від цих людей нічого не потрібно, хоча вони і прощення не попросили, не подзвонили, зате роблять все можливе, щоб вплинути на хід слідства. На сьогодні я залишилась сам на сам зі своїм горем, дитини мені ніхто не поверне, але ж МАЄ БУТИ СПРАВЕДЛИВІСТЬ ПО ЗАКОНУ. Я пишу цього листа від безнадійності, мене спонукають близькі до таких кроків, тому що, як виявляється, справа може бути просто закрита, а черговий син колишнього нардепа залишиться не винним. Нам простим людям, до яких, як виявляється, ставляться наче до речей вище поставлені чиновники, залишається сподіватися тільки на засоби масової інформації, які допомагають розібратися і спонукають нашу владу до законних дій! Я не втрачаю надії, знаю, читала неодноразово у вашій газеті, що ВИ не байдужі до біди людей, особливо, коли це стосується беззаконня і несправедливості, звертаюся до вас, як мати, серце якої розривається від горя — втрати ДИТИНИ! ДОПОМОЖІТЬ через сторінки своєї газети звернутися до Прем’єр-міністра України пані Юлії Тимошенко та Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка допомогти добитися справедливості і законних дій щодо В.В. Савицького. Благаю ВАШУ ГАЗЕТУ не залишитися байдужою до моєї біди. З повагою та надією мати загиблої Ольга Олександрівна. © http://kiyany.obozrevatel.com/news/2008/4/17/43994.htm |
|
|
| Тупік |
[березень. 11-е, 2008|10:01 am] |
„Киевская городская государственная администрация считает шантажом намерение компаний-перевозчиков остановить работу маршрутных такси в Киеве с 12 марта в случае невыполнения администрацией их требований.“
Згоден із мерією: це просто нахабний шантаж. Моя пропозиція — позбавити ліцензій всіх учасників страйку, бо примхи некомпетентних невдах не викликають ані щонайменшого співчуття.
„Министр транспорта и связи Украины Иосиф Винский заявляет, что стоимость проезда на железной дороге будет расти и в этом году. Но теперь к ценообразованию на «Укрзализныце» подойдут более дифференцировано — соответственно типу вагона. “
© ОбКом
Вінський збожеволів — якість перевезень просто жахлива, ціни не можуть рости просто так. Не знаю, коли він востаннє їздив звичайним поїздом, але маю думку, що вже давно.
Диференційовано чи ні, проїзд у плацкартному вагоні — смердючому та огидному, із протягами та п'яницями, але без кондиціювання — не може коштувати дорожче.
Але в цьому випадку ради немає, бо «Укрзалізниця» монополіст і страйкувати їй не доведеться.
|
|
|
| Якщо все це правда, то це повний пінцет |
[березень. 7-е, 2008|10:10 am] |
Анатолій БАННИЙ, правозахисник (м. Полтава):
У грудні минулого року киянин М. втратив легковий автомобіль “Мазда” – його викрали невідомі. Нещодавно, 28 лютого цього року за підозрою у скоєні злочину – незаконному заволодінні транспортним засобом співробітники ГУ МВС України м. Києва затримали Кирила Черниха. Затриманого повезли на допит не в міліцейську управу, а в ліс... Про це стало відомо рідним Кирила, які звернулись з телеграмами до Президента, Міністра внутрішніх справ і до мас-медіа.
Того лютневого надвечір’я Кирило зайшов у кафе. На нічого не підозрюючого киянина налетіло кілька людей у цивільному. Скрутили, заломили руки і потягли до службового авто.
Довго не затримуючись оперативний “воронок” рвонув з місця. Пролетівши центр та околиці міста автомобіль в’їхав у ліс. Який це був ліс: Таращанський, Голосіївський – Кирило не знає, оскільки “орли” з ГУ МВС України м. Києва посадили Черниха в машину не як пасажира, а вкинули як лантух з макухою. Обличчя ж своїх викрадачів Кирило пам’ятає...
Тим часом автівка зупинилась на галявині. Скоцюрблену жертву витягли з машини, всунули в руки лопату, приставили до скроні пістолет і наказали:
– Копай, ракло, собі могилу, не будеш – куля в голову.
Страшно уявити, що пережив у цю мить молодий батько, який через життєві обставини ще не зміг насолодитись таким п’янким та неповторним відчуттям батьківського щастя. Але в ту мить від нелюдської поведінки захмелілих від вседозволеності надлюдей віяло холодом смерті. Того вечора той холод Кирило пережив не раз.
Не маючи альтернативи і, щоб якось відстрочити смерть, Кирило взявся за лопату. Коли могила стала достатньої глибини нелюди, вставивши дуло пістолета в рот Черниху, заявили:
– Слухай, козел, або тут підписуєш документи, або зараз зґвалтуємо. Не хочеш – розстріляємо, могилу ж ти собі вже вирив. Вирішуй.
Кирило мовчав. Не дочекавшись відповіді міліціонери-кати почали гамселити Кирила рукояткою пістолета по потилиці, обличчю, тулубу, ногах. Ні фізичні, ні психічні тортури не зламали жертву – Черних нічого не підписав. Так нічого не добившись від своєї жертви кати відвезли Кирила в міліцію, де його за постановою слідчого затримали за ст. 115 КПК України – за підозрою у скоєні злочину.
Наступного дня за постановою суду у квартирі Черних правоохоронці провели обшук.
– У чому підозрюється мій син? – спитала слідчого Мінського РВ ГУ МВС України м. Києва Юрія Панчука мати Кирила Ірина Черних.
– Ваш син викрав автомобіль, – пояснив слідчий.
– Даруйте, так Кирило ж не вміє кермувати автомобілем! Як же він може викрасти автомобіль? – спантеличено заявила мати.
– Так, так, - розгублено підтвердив слідчий, - він вкрав ключі від машини…
— Якщо мій син в чомусь і винний, — вважає мати потерпілого , — то хто дав право катам у міліцейських погонах так знущатись з людини? Де це бачено, щоб громадянин України кілька разів за вечір прощався з життям? Це ганьба всієї правоохоронної системи України! Вимагаю від Президента України, Генерального прокурора та Міністра внутрішніх справ України, щоб винні у скоєні тяжкого злочину понесли заслужене покарання.
Наразі стара хвороба, коли злочинці шукають злочинців прогресує, хоча донедавна багато хто із нас вважали, що часи Кравченкових “орлів”, які замордували Георгія Гонгадзе в Україні давно відійшли. На жаль, штучно вирощений ген надлюдини, закладений у свідомість українських правоохоронців, дає нові жахливі метастази, наслідком яких є те, що міліція для розкриття злочинів продовжує застосовувати недозволені методи слідства.
Але навіть найгуманніші цілі не можуть виправдати свавілля та беззаконня міліції. Тому слушно запитати, коли розплющать очі на таке ганебне явище вищі державні посадовці та інституції України? Допоки молоді, ситі, зовні цілком нормальні міліціянти будуть «ґвалтувати» Конституцію України та міжнародне право? А разом з ними Український народ – єдине джерело влади в Україні?
Ирина Леонидовна Черных, мать пострадавшего:
Факты: Дело было сфальсифицировано по ст.185.ч.2. Произошла судебная ошибка, в результате Кирилл просидел девять месяцев в СИЗО.
А что лучше — распрощаться с погонами или загубить чью-то жизнь? Не свое — не жалко. Дело находится в Апелляционном суде на последнем витке. Дело было два раза отправлено на доследование. Судья так и не произнес решение.
Капля совести еще, наверное, осталась.
Отдали решение только через 10 дней. Спросите, почему? Да что бы не успели подать аппеляцию.
У Кирилла не было даже приводов, а написали ранее судимый, прокурор не глядя, дала санкцию на арест.
Вот и пошло и поехало. А это решили зайти с другой стороны. Свидетель, который дал против Кирилла добровольные показания, сейчас находится в тяжелом состоянии в реанимации. Перестарались. Дело еще не закрыто. Это не эмоции, у нас есть все документы, подтверждающие этот беспредел.
Черных Кирилл Александрович,1986 г. р.
Ранее не судимый и даже не имевший приводов. Произошла судебная ошибка, следователь допустил опечатку, прокурор не посмотрела, дала санкцию на арест и в результате мой сын просидел 9 месяцев в СИЗО. Ему предъявляют обвинение по ст. 185.ч.2. Два раза дело было отправлено на доследование. Дело сфальсифицировано полностью. Даже не нужно вчитываться. Понятых не было, предоставлены "мертвые души". Содержимое сумки, которую, кстати не он взял, оценили как хотелось милиционерам.
Экспертизы не было, да и никто не видел, что в ней было.
Потерпевшая претензий не имеет, и заявлений не писала.
Свидетели из числа работники ППС, которые избивали, парня, который схватил сумку.
По сей день моему сыну обвинение не предъявлено. Приговор судья так и не произнес. Он-то лучше всех знает, что там сплошная "липа", причем грубая.
Мы не соглашались на год условно, так получите три года, но это судимость.
За что, за то, что обгадили свои мундиры. Подумаешь пацан, кого волнует чужая жизнь. Не хотите три года условно, получите до 10 лет, а дальше вы уже видите и та же схема, СГОВОР. А его и близко там не было.
Пошли практически на убийство и даже не стесняясь говорят об этом. И вот прямо сегодня (6 марта), им нужно его упрятать в СИЗО.
Замечательно, зато оправдаем 9 месяцев, которые он отсидел и все, что было...
Я же Прокурору говорила, что мы готовы простить им все, только отстаньте. Сейчас наше дело находится в Аппеляционном суде. Если у нас и там слепые, тогда о чем можно говорить. Скорее всего, это месть нам — родителям, за то, что мы не даем повесить судимость на сына. Я просто насмотрелась, нашим "защитникам" только дай малейшую зацепку. Это же лазейка для дополнительной зарплаты.
Судья в данной ситуации поступил честнее всех. Он просто не смог посмотреть нам в глаза и произнести вслух ту ПОРНОГРАФИЮ, которую он подписал.
А новая следователь, свою речь уже будет, наверняка, начинать с того, что он осужден по ст. такой-то и не стал на путь исправления… ХОТЯ ЕЩЕ НЕ ОСУЖДЕН. Им сейчас нужно доказать, что Кирилл ну хоть плюнул на кого-то из милиции.
Моего сына, Черных Кирилла Александровича, сегодня, 06.03.08 г., опять отправили в СИЗО, избрав меру пресечения «содержание под стражей». БРАВО!!!
Спасибо, правда, что в этот раз написали, что ранее не судимый.
В августе 2006 года, избрав меру пресечения содержание под стражей ему написали, что он ранее СУДИМЫЙ, поэтому он и просидел девять месяцев под стражей.
Вот как у нас бывает. Время идет вспять. Тогда дело сфальсифицировали, уже дело должно было закрыться.
А это дело теперь пытаются также сфабриковать, дабы оправдать, что Кирилл не зря просидел девять месяцев.
И главное, выбрали туже схему.
Оказывается, он не может находиться на свободе, потому, что знаком с ранее судимым Павленко И.П.
Да, моя семья, знает Павленко И.П., 1981 г. Рождения с первого класса. Потому, что он одноклассник моего племянника, НЕ СУДИМОГО, на всякий случай. И многие помнят, как у этого парня убили родителей. Где написано, что нельзя общаться с ранее судимыми? У нас есть такой закон? Я лично его помню еще ребенком, и когда он заходил к нам, что бы элементарно поесть, криминала в этом не видела.
Оказывается, из постановления: «поддерживает социальные связи негативного характера в поддельности с ранее неоднократно судимым Павленко И.П.»
Не женатый, ребенок, как оказался тоже не его, а просто очень похож. Хочется поинтересоваться, почему же не перечислили всех позитивных его знакомых. И почему умолчали, что когда родился ребенок, Кирилл находился в СИЗО и увидел его только, когда ребенку исполнилось 2,5 месяца. А вот есть у нас такой закон, что фамилию отца можно дать, только в его присутствии. Да, у молодых не хватило времени узаконить свои отношения. Они собирались это сделать после годика малыша, в конце марта. Это тоже нарушение закона?
В данном случае позитив просто не учитывается.
Могли бы опросить соседей, как Кирилл проводил свое свободное от работы время с коляской. Так зачем, это следователя не интересовало, она хотела услышать, что-то негативное. Как же можно строить доводы, опираясь на «ПРАВДИВЫЕ» показания ранее неоднократно судимым Павленко И.П. Полный бред.
А существует ли у нас презумпция невиновности? Никто не может быть обязан доказывать свою невиновность. Выводы о виновности лица в совершении преступления не могут основываться на предположениях.
Теперь я даже не сомневаюсь, что это был спецзаказ. Кирилл работал, находился на подписке о не выезде и ни разу не нарушал ее. А теперь, вдруг может скрыться. А его ребенка кто будет кормить?
…
Поверьте, это не эмоции, на все сказанное выше у нас есть документы.
…
Я, мать Черных Кирилла, благодарю всех должностных лиц из Секретариата Президента, Ген. прокуратуры Украины, Прокуратуры г.Киева и неравнодушных людей из службы Доверия Управления МВД Украины за поддержку и правильные советы.
Как мне стало известно, следственный отдел Оболонского РУГУ МВД Украины в г.Киеве допустил свидание с моим сыном в изоляторе временного содержания оперативных работников уголовного розыска, которые не входят в состав оперативно-следственной группы. Во время свидания в отношении моего сына оперативные работники ОУР применяли психологическое давление и требовали от него признаний в действиях, которые он не совершал. Угрожали ему расправой над ним и его семьей.
Помогите спасти сына!!!
8 067 4571377 — Черних Ірина Леонідівна.
8 097 9752125 — Банний Анатолій Григорович.
|
|
|
| Непотріб |
[березень. 7-е, 2008|09:09 am] |
Українські прапори, які використовувалися депутатами як реквізит при блокуванні роботи
Верховної ради, більше не потрібні
© Українська правда
|
|
|
| «Остыла от огня броня, но не остынет наша память»? |
[березень. 5-е, 2008|10:47 am] |
В Винницкой области чиновники выбросили в мусор 134 медали для ветеранов – лень было выдавать 134 юбилейные медали, предназначенные ветеранам Великой Отечественной войны, выбросили на мусорник работники Турбивского поселкового совета в Винницкой области. Это произошло несколько лет назад. Но известно об этом стало лишь сейчас. Экс-чиновники объясняют свои действия нехваткой времени. О немалом количестве наград и удостоверений, которые практически выбросили на мусорник, в сельском совете узнали случайно. Юбилейные медали «Защитник Отчизны» для ветеранов Великой Отечественной войны валялись среди всякого хлама на местном предприятии, которое занимается уборкой территории. Туда знаки отличия попали с мусором, собранным возле сельсовета. Василий Гедзь, руководитель сектора Липовецкого ГРО милиции: «Они эти все вещи сложили в картонный ящик и положили там у себя на предприятии, где они сохранялись около года. Об этом они также никому не сообщили. Ни руководству комбината коммунальных предприятий, ни руководству поселкового совета». После того, как на вещи обратили внимание, в местном сельсовете и милиции взялись за голову. Ведь около двух сотен пенсионеров остались без наград. Василий Завальнюк, турбивський поселковый председатель: «Они находились в прокуратуре, как вещественное доказательство. И мы составили списки. Уже процентов 90 установлено, кому эти медали предназначались, согласно этим удостоверениям. Адреса их. Где они проживают. Уже около 100 медалей вручили самим участникам боевых действий». Треть из тех, кто должен был получить знаки отличия, не дожила до этого дня. Чтобы избежать ответственности, поселковые чиновники внесли в списки отметки о вручении остальных 134 медалей. Для этого подделали подписи ветеранов. Сами же раздали лишь 276 из 410-ти. Василий Гедзь, руководитель сектора Липовецкого ГРО милиции: «На данный момент по данному факту возбуждено уголовное дело относительно должностных лиц Турбивского поселкового совета по факту служебной небрежности и служебной подделки. Согласно уголовному кодексу максимум за это – наказание до трех лет лишения свободы». Среди выброшенных на мусорник были три ордена «За мужество»: их хозяевам, по законодательству, должны были доплачивать ежемесячно по 80 гривень, а для сельских ветеранов эти деньги очень важны. Вместе с тем чиновникам просто было лень заниматься делами тех, кто когда-то защищал их родину.
© ОбКом© НТН
Саме це, а не газова метушня, є новиною дня.
Здавалося б, просто ще один прояв скотського ставлення до людей. Так, але вказує він на тенденцію.
І знов-таки — хоч що кажіть, а якщо лишити це непокараним, то не дивуйтеся потім всьому іншому.
|
|
|
| Шеф, два счьотчіка! |
[лютий. 22-е, 2008|10:48 am] |
Таксисти хочуть повернути собі статус елітного транспорту та отримувати за один кілометр вартість одного літру палива.
Жаме, дорогенькі мої. Тобто, ніколи.
Втім стривайте, елітний статус — вертайте.
Відповідно — відучіться курити в салоні, забудьте лайку, навчіться митися перед виходом на маршрут, не забувайте чистити зуби, нагадуйте мені, аби пристібнувся, а то забуваю весь час і майже ніхто не нагадує… і вимкніть тупий безпорадний радіошансон, послухайте тишу.
А тоді подивимося. Може, паливо подешевшає чи ще щось.
|
|
|
| Шайтан-арба і елєктропрібор |
[лютий. 11-е, 2008|02:51 pm] |
8 лютого ми підбігли до 1-го вагона поїзда №310 «Київ-Дебальцево», причому я ніс досить нелегке кухонне приладдя — хлібопічку. Хотілося якнайшвидше потрапити до вагону та сісти\легти на своє місце згідно придбаних квитків.
Але на дорозі до мети став провідник. Він відразу сказав, що з цим нас до вагону не пустить. Мені здалося, що він п'яний, і його подих відразу це підтвердив.
Я запропонував увійти до вагону, де він зможе мені показати, згідно якої норми законодавства я не можу їхати в поїзді з хлібопічкою, але він вліз до вагону і зник у його нетрях, кричучи, що він мені покаже.
Я увійшов і наздогнав його якраз біля витягу з правил перевезень. Провідник ялозив бруднющою рукою по правилах, намагаючися знайти те саме правило, і весь час повторював: «ето елєктропрібор… вєсом нє болєє 14 кг… габарітниє размєри…». Його мурмотіння носило хаотично-циклічний характер, і невдовзі набридло так, що один з пасажирів, який застряг у рукотворній пробці, запропонував дати провідникові копняка. Оскільки я є принциповим супротивником насильства, я запропонував провідникові, коли він почуватиметься краще, підійти до мене зі своїми претензіями, які я задовільню згідно чинного законодавства в межах здорового ґлузду.
Пізніше він підішов, влача (sic!) мішок із постільною білизною. Краще йому не стало, і видача білизни супроводжувалася маячнею типу: «Я вам ужє давал пастєль? … А мнє кажітса, что давал! Вот жі она лєжіт! … А-а, нє ваша. Тогда дам, но скажітє сначала, куда ви єдєтє? … А по білєтам, па-моєму, нє в Харьков, а в Дєбальцево! Нє дам постєль!» та ін.
Побачивши мене, він з недобре посміхнувся: «А-а, ето тє с елєктропрібором…», але постіль видав.
Питати щось у людини, чий мозок вражений алкоголем до такого ступіню, не дуже розумно, але нас дуже цікавило, чи топитимуть в вагоні. На це питання провідник, похитнувшися, відповів: «Только утром, і то ґлядя, какой уґоль. Биваєт плохой уґоль».
Чи слід додавати, що ані ввечері, ані вранці ніхто не топив, і у вагоні було тільки трохи тепліше, ніж на вулиці. Мабуть, зовсім погане вугілля.
Смішно?
|
|
|
| Шершавым языком протокола |
[січень. 17-е, 2008|10:26 am] |
Про те ж саме.
За інформацією сектора зв'язків із громадськістю одеського областного ДАІ (зайві коми я видалив, слово «пассажирка» залишаю на сумлінні авторів):
„В субботу в 3 часа ночи на улице Вильямса со стороны Люстдорфской дороги в направлении ул. Королева двигался автомобиль «Тойота Прадо», водитель которого не выбрал безопасную скорость движения и дистанцию, управляя автомобилем в состоянии алкогольного опьянения, вследствие чего совершил столкновение с автомобилем «Дэу Ланос», который двигался впереди в попутном направлении.
После столкновения «Дэу Ланос» совершил наезд на стоящий справа по ходу движения автомобиль «Мицубиши Ланцер», после чего тот совершил наезд на припаркованную справа от него «Тойоту Корону», которая после этого совершила наезд на «Тойоту Камри», также стоявшую на парковке.
В свою очередь «Тойота Прадо» после столкновения с «Ланос» совершил наезд на автомобиль «Мицубиши Галант», стоявший слева, который после этого протаранил «ВАЗ 2101», после чего тот совершил наезд на стоящий впереди «Дэу Сенс».
После наезда автомобилем «Прадо» на «Мицубиши Галант», продолжая движение по встречной полосе, совершил наезд на припаркованный слева «БМВ 525», после этого «Прадо» наехал на припаркованный сзади «БМВ» автомобиль «Джак», вследствие этого грузовик протаранил припаркованный сзади «Ауди А3».Водитель «Дэу Ланос» скончался на месте происшествия, получили телесные повреждения пассажирка этого авто и водитель «Мицубиши Галант».“
|
|
|
| «В нашей семье большое горе» |
[січень. 17-е, 2008|09:51 am] |
Боже, будь ласка, допоможи нам бачити, що є й інші люди, і вони є такими ж, як ми… Допоможи пам'ятати, що ми не є центром Всесвіту.
* * *
Те, що ви бачите нижче, є ідеальним прикладом до словникової статті «Егоїзм». Фелікс Петросян, батько Фелікса Петросяна, героя вже двох попередніх моїх дописів, каже:
«— В нашей семье большое горе. Я считаю, что газеты сейчас «разживаются» за счет этой трагедии. Я сейчас переживаю, как уладить эту проблему с пострадавшими сторонами. Мой сын тоже сильно пострадал, но об этом все молчат. Он сначала не заметил, но через 2 дня у него начались приступы рвоты, дрожат руки, сильно ушиблено колено, и вообще очень большие проблемы с головой! Я сейчас устраиваю его в областную больницу в неврологическое отделение. Жена тоже чуть не слегла. И вообще, я не считаю, что это повод для такой публикации. Сколько аварий каждый день, и с трупами тоже, почему об этом не пишут? Откуда вообще информация, что пострадали 11 машин? Вы видели, как они пострадали? Там бампер задет, там еще какая-то мелочь. Сейчас идет следствие, и до его окончания я не буду давать комментарии. Я буду подавать иски против всех СМИ.»
«Проблеми з головою»? Очевидно, вони були вже до того — коли Фелікс Петросян-молодший п'яний нісся вулицею, коли погрожував людям, які затримали його вжі після того, як він вбив людину… Проблеми з головою — у батька (як дивно та недоречно виглядає тут це слово — адже «батько» це не просто донор сперми, а той, хто виховує!), який каже таку бридоту кореспондентам…
Людина, яка виховала («виховала»?!) такого сина — невдаха. Крапка.
Жодні життєві досягнення нічого не важать проти такої поразки. Придивитися до себе, змінитися докорінно — єдиний шлях.
Позовіться до мене, пан Петросян — може, я теж розживаюся?.. Може, грошове стягнення з мене за вироком суду припинить проблеми з головою у вашого сина? Або, може, ви хочете, щоб я щось спростував?!
Ні, який мерзотник.
Втім, я ж, здається, не ЗМІ — а блискавка не б'є в долини…
|
|
|
| «А кто хоть раз в жизни не садился за руль выпившим?» |
[січень. 16-е, 2008|10:54 am] |
Вибачте за лайку в цитаті… Це продовження, як ви вже здогадалися, вчорашньої теми про ДТП із людськими жертвами.Автор: Мария
Идиоты вы все! Ничего не знаете и вмешиваетесь! Никакие ему не 17, а 18! Во-вторых, никакой он не "ублюдок" а самый замечательный и хороший человек!!!! Я его знаю как никто другой! Ничего он не орал, не нужно приписывать ничего лишнего!!! А кто из вас никогда не превышал скорости???? КТО???? А кто хоть раз в жизни не садился за руль выпившим???? Вы все можете только осуждать и козлить человека!!!
А родители воспитали очень хорошего человека, такого воспитание как у него не хватает большинству находящихся здесь!!!! Закройте свои завистливые пасти!
Я очень надеюсь что мальчику помогут. Я искренне об этом мечтаю!!!!
http://www.segodnya.ua/news/816229.html#comments2
То в мене питання — а ну зізнавайтеся, любителі осуджувати та козлити, ханжі та святоші! скажіть, будь ласка: як часто ви (або ваші друзі, знайомі, родичі) сідаєте за кермо нетверезими?
Коменти із відповідями приховуються і відкриваються тільки за наявності прямого дозволу в самому коментарі.
Коменти, які не міститимуть відповіді на запитання, буде відкрито.
|
|
|
| «Можете за него не переживать…» |
[січень. 15-е, 2008|11:50 am] |
ЗМІ про подію:
Одесса.В ночь с пятницы на субботу на улице Вильямса, возле ночного клуба «Плазма», произошла крупная авария. Водитель черного джипа «Тойота-Прадо» с «крутым» госномером 4000 на огромной скорости врезался в стоящий впереди «Деу-Ланос». … В конечном итоге повреждения получили 11 автомобилей, 5 из них — не подлежат восстановлению. …Тело погибшего водителя «Ланоса» сотрудники МЧС доставали около получаса, пришлось даже распиливать смятый корпус авто. По неофициальным данным, виновником аварии оказался семнадцатилетний студент юридической академии, который после аварии оказал сопротивление сотрудникам милиции. http://www.segodnya.ua/news/816229.html
Погляд очевидця №1:
Случилось прямо под окнами.. 11 машин пострадало.. видел труп парня и видел как увозили девушку.. очень печално.. слышал как матерился и орал вадитель прадо.. его быстро в бобик всунули.. очень печальная картина.. синяя бмв моего соседа.. а парень учится в юрке [юридична академія — М.Г.].. знакомый знакомого.. мне за час до аварии званил друг и говорил что по городц носится прадо на бешеной скорости, все от него шугаются.. летает на красный, вобщем беспределит.. типа чтоб я был осторожен.. вот и догонялся.. а деу просто ехала прямо, не разварачивалась.. а прадо в опу влетел, и начало его возить по машинам.. А ЕЩЕ СЛЫШАЛ ТАКУЮ ФРАЗУ ОТ ВАДИТЕЛЯ ПРАДО: ДАЙТЕ ТЕЛЕФОН ЩЯС ПАПЕ ПАЗВАНЮ ОН ВСЕ РАЗРУЛИТ А МНЕ ПОФЕГ.. орал так что я слышал из окна... http://forum.od.ua/showthread.php?s=d088dd117e81038700341456833d0f82&t=63292
Погляд очевидця №2:
рассказываю: Тойота Ланд Крузер прадо номер 4000 за рулем 17летний бухой банабак. сбил насмерть девушку.потом хотел дать деру.начал выруливать.бахнул пару машин,потом въехал в ДЭУ(водитель деу скончался.распиливали турбинками).после удара с dawoo правое колесо у крузера ушло в салон...и дальше он никуда не уехал. паренек ментов посылает и ржет. За него приехал хлопотать отец на новой БМВ с похожим номером,а также БМВ Х5 и тойота превиа. http://www.streetracing.od.ua/forum/showthread.php?t=4895
Знову ЗМІ:
Вместе с тем из неофициальных источников в правоохранительных органах нам удалось узнать, что виновник ДТП 17-летний (по другим данным - 18-летний) студент юракадемии отпущен на подписку о невыезде и, скорее всего, уже находится за границей. Кроме того, по одной из версий, владелец джипа — сын крупного бизнесмена, владеющего сетью автосалонов в Одессе. http://www.segodnya.ua/news/819269.html
Що буде далі — точка зору №1:
И что дальше?.. три дня назад о нем никто не слышал, но он и ему подобные так же гоняли по Одессе на тех же машинах пьяные и с той же скоростью. Завтра его может быть посадят, но в юр. академии еще десятки таких как он. И что их это чему-то научит? Нет! От совершения преступления сдерживает НЕИЗБЕЖНОСТЬ наказания, а не его суровость. Его друзья скажут, да и уже, вы сами видели говорят, что он хороший парень, но вот ему не повезло - его НЕ СМОГЛИ ОТМАЗАТЬ. Вот если бы инициативная группа была постоянной, и каждый месяц отлавливала пьяных мажоров, гоняющих по городу, и публично порола их перед юракадемией, может тогда бы у них появился страх перед возможностью наказания. А сейчас их папы - депутаты, прокуроры, судьи, менты в чинах, и т.д., они знают, что папы сделают все, чтоб их отмазать и законность будет стоять на последнем месте. http://forum.od.ua/showthread.php?t=63292&page=29
Офіційно про батька „героя“:
ЗАМЕСТИТЕЛЬ ПРЕДСЕДАТЕЛЯ ОДЕССКОГО ОБЛАСТНОГО СОВЕТА, ДЕПУТАТ ОДЕССКОГО ОБЛАСТНОГО СОВЕТА V СОЗЫВА ОТ ПАРТИИ ПЕНСИОНЕРОВ УКРАИНЫ ПЕТРОСЯН Феликс Эдуардович Родился 12 апреля 1954 г. в г. Дальний Китайской Народной Республики. Образование высшее: окончил Азербайджанский государственный университет по специальности "биология и химия". Работал научным сотрудником, руководителем ряда предприятий в г. Баку. С 1990 г. в г. Одесса организовал сеть многопрофильных организаций, которые входят в ассоциацию "Содружество" и имеют АЗС, как в городе, так и в области. Член Союза нефтепромышленников Украины, президент ассоциации компаний по переработке и реализации нефтепродуктов "Содружество". Удостоен звания "Человек года" (1998 г.) и почетной международной награды "Золотой Меркурий" http://www.misto.odessa.ua/index.php?u=vlast/oblsovet/deputat113
Що буде далі — точка зору №2:
|
|
|
| Пасажиропотік |
[січень. 9-е, 2008|09:00 am] |
Електричка №882 «Хмельницький-Київ» — третій клас, все не так погано, але… єдиний працюючий туалет на весь поїзд.
Інший — «не працює». Не працює, та й годі — аркушик паперу із зошиту, кривий напис.
Біля того, що працює — величезна черга.
Але туалет — то таке, можна й потерпіти декілька годин, чи й не проблема — не великі ж панове.
Дотерпіли? Кінцева зупинка — Київ-пасажирський.
Вихід з вагону через тільки одні двері — за наявності щонайменше трьох.
Наступне завдання — вихід в місто. Тільки не спішіть, бо наразі декілька сотен людей намагаються зробити те саме…
Так, ви вгадали — вихід з приміських платформ тільки один. За наявності чи не дюжини.
Ну, ескалатори в підземному переході — чи треба додавати, що і вони не працюють?
А нема чого важкі речі тягати з собою…
Що сталося?
Бракує туалетів? Сантехників?
Виходів?
Ескалаторів?
Ні, бракує елементарного людського ставлення. Бракує усвідомлення того, що в поїздах — люди. Не просто пасажиропотік.
ЗІ. Отаре, тобі не подобалося, що нас пасажирами називають? Але ж бидлом — неполіткоректно, я гадаю? |
|
|
| Rockwool — дітям України |
[грудень. 26-е, 2007|12:12 pm] |
«…в Київській області, в екологічно чистому Баришівському районі в двох кілометрах від санаторіїв для дітей, що постраждали від Чорнобильської аварії, планують побудувати хімзавод з виробництва мінеральної вати датської фірми “Роквул” (ІІІ клас небезпеки за міжнародною шкалою).
Жителі навколишніх сіл піднялись на протест, але поки що до них ніхто не дослухається.
Якщо хтось може допомогти розповсюдити цю інформацію, донести її до найширошого кола людей, буду дуже вдячна.»
Звідси: http://o-laryska.livejournal.com/2548.html.
Нє, от уявіть — через якихось там шибздиків така проблема на рівному місці…
Що ж це за халепа, що вже прогресивного завода не можна побудувати, аби не збіглися аборігени? Дітей багато, а “Роквул” один!
Геть зі шляху прогреса, нещасні пейзани!
Доколє, вапше?
|
|
|
| Вікторе Андрійовичу, що за поспіх? |
[грудень. 3-є, 2007|11:40 am] |
«В связи с очередной аварией на шахте им. А. Засядько города Донецка, которая повлекла за собой человеческие жертвы, настаиваю на немедленном полном закрытии этой шахты до выяснения всех обстоятельств и причин трагедий, которые произошли 18 ноября, 1 и 2 декабря этого года»
© Обком
Може не треба?
Адже можна почекати до наступної аварії, — а раптом вони самі припиняться? Самі собою, так само, як почалися, а? Без причин почалися, без причин припиняться…
…Бо винуватих немає, відповідати нема кому, метан — речовина, до нього не позиватимешся.
Але якщо вже наполягати, то раджу діяти рішуче: дати Звягільському ще одного Героя України — раптом він розім'якне та й закриє шахту. Або можна стати на коліна і благати, і ще можна плакати — чоловічі сльози взагалі вражаюче видовище, а сльози Президента й поготів.
|
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|
