Нотатки старшого братика

Далі — всюди :-)

maine@ukr.net — Mon, 01 Jun 2009 17:15:09 GMT

http://maidan.org.ua/blogs/hudkovych/

Сон розуму народжує страховиськ

maine@ukr.net — Thu, 19 Mar 2009 16:17:12 GMT

…Будем откровенны, культурный уровень русских журналистов в Эстонии, что называется, оставляет желать лучшего. Темпы идейного роста значительно, я бы сказал, опережают темпы культурного роста. Вспомните минувший актив. Кленский не знает, что такое синоним. Толстяков в передовой, заметьте, указывает: «…Коммунисты фабрики должны в ближайшие месяцы ликвидировать это недопустимое статус-кво…» Репецкий озаглавил сельскохозяйственную передовицу: «Яйца на экспорт!»… Как вам это нравится?

С. Довлатов, «Компромиссы»

* * *

Ну, російські журналісти в Естонії — то таке. Значно більше мене цікавить рівень українських журналістів в Україні. Він, як виявилося, буває і таким ось.

Як вам це подобається? :–)

Тернопільські вибори в дзеркалі логіки

maine@ukr.net — Mon, 16 Mar 2009 16:36:46 GMT

Як відомо, інформація для аналізу має братися з офіційних джерел. Чутки та плітки, неновини та анонси використовувати не можна.
Отже, ґрунтуючися на офіційних повідомленнях, складімо собі повну картину Тернопільських Виборів™.

По-перше, виборів не було.

По-друге, вони відбулися з численними порушеннями.

По-третє, БЮТ не брав в них участі.

В-четверте, БЮТ отримав на них замало голосів.

По-п'яте, БЮТ оскаржить вибори.

Оце я розумію, подача інформації!

Вас вітає Пуща-Водиця

maine@ukr.net — Sat, 28 Feb 2009 22:13:50 GMT

Спочатку попрощаймося з Києвом. Поділ.

Я лікар Айболить — такий, яким його уявляє дизайнер, що йому після
нещасного випадка пришили руки не тим кінцем.

Я — вікно з обмеженими здібностями.

Прощай, Подоле; здрастуй, Пуща-Водиця.

Я мати з дитиною — чи не єдина твереза мати в цьому парку.

Парк, ясно, культури та відпочинку.

Я — бункер, необхідна деталь паркового ландшафту .

Ми — дорослі пуща-водичани. Ми святкуємо якесь свято,
на честь чого п'ємо горілку. Нам весело!

Я — природа. На мене приємно подивитися.

Ми — старші пуща-водичани. Ми теж святкуємо якесь свято,
п'ючи горілку і співаючи пісень.

«…І за борт йєйо браса-аєт в надлєжащую ва-алну!»

Ми — веселі підлітки. Ми вже щось відсвяткували,
і зараз чистимо одне одному зуби.

«…Тобі навалю і тобі навалю — це діло веселе я дуже люблю!»

Я — фонтанчик, з мене приємно було напитися 20 років тому.

Все, пора повертатися додому.

Я — трамвай 12-й номер; я подорожую різними світами.

Вас вітає місто-герой Київ; подивіться ліворуч — зупинка «Площа Шевченка».

Я — жахлива зупинка; але я теж Київ.

Я — Куренівський ринок. Я снитимусь вам, і ви прокидатиметеся від крику.

Я — кінець.

Освобождённые вещи

maine@ukr.net — Sun, 01 Feb 2009 21:33:36 GMT

Колись давно, в серпні 2008-го року, я написав фейлетон (за 5 хвилин, на одному подихові). Поштовх до написання дало відео про золоту виделочку та новина про грузинські речі, які з'явилися у продажу на Північному Кавказі.

«Освобожденные вещи» — так называют их благодарные покупатели. Людям не нравится слово «трофей», напоминающее им о войне

На рынках Сочи, Нальчика, Владикавказа, Махачкалы, Моздока и других северокавказских городов России наконец-то появились товары, доставшиеся российским миротворцам в качестве трофеев.

«Раньше все это служило фашистам, агрессорам, — а теперь пусть и люди попользуются», говорит Владлен Усхоев, частный предприниматель из Моздока.

Зам. начальника отдела сбыта 58-й армии РФ генерал-лейтенант Владимир Ракло поясняет: «Все это брошено грузинскими оккупантами во время беспорядочного отступления, и, согласно международному праву, стало нашей собственностью. Что же до слухов о мародерстве», — старый солдат обаятельно улыбается, — «не верьте им, солдат ребенка не обидит».

На рынках продается все, что уже не пригодится фашиствующим молодчикам Саакашвили: военная форма грузинской армии; теле-, аудио-, видеоаппаратура; компьютерная техника; женское нижнее белье; носки; полотенца; унитазы; расчески; детская одежда; тазики; зубные щетки…

«Вот, купила хорошие распашонки своим дочуркам, хотя и ношеные», — делится сочинка Виолетта Сорокопятова, и ее жилистое лицо освещает улыбка, — «спасибо нашим ребятам!».

Спасибо вам, храбрые воины! Слава российской армии, несущей мирным жителям радость в эти, согласитесь, непростые времена.

Газета «„Правда“», 16 августа 2008 года.

В фейлетоні я спеціально вжив декількох маркерів, які мали б указати читачам, що це чистісінька іронія. Але не так сталося, як гадалося. Мало, мабуть, маркерів — фейлетон невідомими мені шляхами розповсюдився, і дехто поставився до мого скромного твору надто серйозно.

http://forum.uvao.net/showthread.php?t=142907

А почему тема в юморе? Потому что текст сам придумал? Газета «„Правда“», 16 августа 2008 года не выходила.
http://www.gazeta-pravda.ru/arxiv.htm

http://www.snowball.ru/forums/?board=politics&action=view&id=-139301&direct=1

Классическая деза!

18.08.2008 19:14

Российским войскам там заняться видимо было нечем, как детские распашенки собирать!
А вы Макс поменьше бы всякую антироссийскую бредятину собирали и здесь выкладывали. Причем без малейшего намека на осмысление.

Re: Освобожденные вещи

19.08.2008 10:19

Очередной бред. Корреспондент лично установил происхождение распашонок? Мародеров в районе конфликта хватало. В том числе и с осетинской стороны. Но при чем здесь именно солдаты? Они на рынке стоят с вещами? Или так, подумалось корреспонденту?

http://news.mail.ru/politics/1950551/comments/?thread=1C943D1F62BA89CA

Типичный фэйк, распространяемый сегодня бандерлогами по своим каналам

http://community.livejournal.com/georgian_war/162180.html#comments

Увы, ложь и провокация...
нет такой статьи в газете "Правда"... и не выходит "Правда" по субботам :)
…
Но поулыбался бандеровским пропагандистам :) Особенно порадовал "зам. начальника отдела сбыта 58-й армии РФ генерал-лейтенант Владимир Ракло"! На місцевому діалекті "ракло" - злодій.
…
Мне кажется, я нашла первоисточник этого сообщения: http://www.medianews.ge/rus/index.php?month=08&day=18&year=2008&pg=2 Там надо регистрироваться, меня заломало.
Упоминаемая газета "Правда" это украинская "Правда народа", которая, видимо, да выходит по субботам. Она и ссылается на medianews.
Насколько это достоверно, трудно судить, но уж больно правдоподобно..

Тоді, у серпні 2008-го, я виклав цей фейлетон на сайті «Майдан». Пізніше мені інколи допікала совість — а раптом я базував свою іронію на вигадках? Втім, сьогодні прочитав резолюцію ПАРЄ, в якій офіційно визнається, що Росія не завадила мародерству… і вирішив опублікувати цей фейлетон удруге — тепер уже тут.

Підписали. Тепер порахуємо

maine@ukr.net — Mon, 19 Jan 2009 17:21:55 GMT

Середньорічна ціна газу для України буде оголошена за 1-2 доби. Про це сьогодні прем`єр-міністр України Юлія ТИМОШЕНКО повідомила журналістам на прес-конференції в уряді РФ після підписання газових угод.

«Ціна за формулою, яку користується Європейський Союз, встановлюється щокварталу, але Україна в 2009 році, враховуючи, що були сильні коливання цін на нафту, встановить середню ціну на рік для всіх споживачів України», — сказала Ю. ТИМОШЕНКО.

Я, звісно, село неасфальтоване в таких справах, але… чи не можна було спочатку порахувати, і тільки потім підписувати?

Рекламі тютюну та алкоголю — бути!

maine@ukr.net — Mon, 19 Jan 2009 16:10:35 GMT

— …Нє бухті, синок, налівай.
З анекдота

25 грудня 2008 року у Верховній Раді України був зареєстрований Проект Закону №3563 групи депутатів «Про внесення змін до Закону України „Про рекламу“ (щодо запобігання негативним наслідкам фінансово-економічної кризи у рекламній галузі та електронних засобах масової інформації)».

Законопроект передбачає призупинення на цілий рік — до 1 січня 2010 року — заборони на рекламу тютюнових та алкогольних виробів на зовнішніх рекламних носіях та на телебаченні, закон про яку вступив в дію з 1 січня 2009 року.

Законопроект №3563 дозволить виробникам тютюнових та алкогольних виробів ще на цілий рік подовжити серед українців роз'яснювальну роботу щодо того, як гламурно, весело та наповненно живуть люди, які п'ють алкоголь та палять тютюн.

Крім цього, законопроект захистить найнезахищеніші верстви населення — працівників рекламного бізнесу — від негативних наслідків кризи.

Законопроект підписали:
Від БЮТ: Кондратюк О. К., Абдуллін О. Р., Баграєв М. Г., Уколов В. О., Шевченко А. В..
Від Партії Регіонів: Бондаренко О. А., Ландік В. І., Прутнік Е. А..
Від НУНС: Стець Ю. Я..

Я вважайу, темний український народ має в ніжки вклонитися цим панам, які без зайвого святенництва борються з наслідками фінансово-економічної кризи.

Відкритий лист світовій спільноті

maine@ukr.net — Wed, 14 Jan 2009 17:18:46 GMT

Останні події чітко показали, що Росія не здатна впоратися сама.

Йдеться не про звичайну взаємозалежність країн між собою — навіть «ізольована» Північна Корея від когось та залежить.

Йдеться не про росіян, які є людьми дуже різними, і здебільшого такими, що зі своїми справами пораються, як не завдяки державі, то всупереч.

Мова йде про найвпливовіших представників влади Росії та про їхню неспроможність керувати країною.

Зрозумійте мене правильно — справа не в тому, що вони не є ідеальними чи хоча б досконалими, бо хто таким є, крім Бога?
І справа не в тому, що вони є не дуже хорошими господарниками — бо і цього керівникові не треба.

Проблема екзистенційна, і полягає вона в тому, що можновладці Росії просто не здатні підтримувати будь-який порядок, крім цвинтарного, на території, за яку вони відповідають. Це означає, що одна сьома частина суходолу може перетворитися на суцільний вир безладу, а безлад — хвороба інфекційна, і то дуже.

Отже, постає питання встановлення протекторату. Це не означає втрату державності або хоча б незалежності — ні, це значить зовнішній кризовий менеджмент і загальне керівництво насамперед в економічній та фінансовій царинах. Встановлення протекторату над Росією — запобіжний захід, спрямований на збереження її незалежності, мови, культури, а над усе — гідного рівня життя людей, які мешкають на її території.

І отут, шановна міжнародна спільното, в тебе може з'явитися хибна думка, що Україна — найкращий кандидат на роль голови наглядової ради такого протекторату. Мовляв, ви ж братьскі народи, сусіди, і все таке інше.

Так от: ми відмовляємося. Рішення остаточне і оскарженню не підлягає. В нас є власна невеличка (хоч і не мала) держава, і в ній нам ще працювати і працювати, щоби зробити її такою, якою ми воліли б її бачити. В нас є купа власних проблем, і нам потрібен час, енергія та натхнення, щоби розібратися з ними.

Ми готові надавати вам консультаційні послуги і працювати експертами, але протекторат встановлюйте самі.

Або — якщо не хочете встановлювати протекторат — сидіть і мерзніть в очікуванні літа і чергових «примушень до миру». Але пам'ятайте — є такі зими, що не закінчуються. І ще — час хутко спливає.

Дідусь

maine@ukr.net — Wed, 14 Jan 2009 16:58:08 GMT

Гудкович Николай Кондратьевич

Родился в 1917 г., д. Рясно Высоковского р-на Брестской обл.; белорус; образование начальное; нач.сектора, Брест.отдел капстроит-ва. Проживал: Брестская обл., Брестский р-н, Брест, ул. Каштанная 12кв1.
Арестован 17 мая 1947 г.
Приговорен: судебный орган 9 октября 1947 г., обв.: 65, 64 УК БССР - пособ.оккуп..
Приговор: 10 лет ИТЛ, 5 лет п/п, конфискация имущества, отбыв.: Карело-Фин.АССР УИТЛК № 5, освоб. 1955 Реабилитирован 29 июля 1971 г. Пленум ВС БССР

Источник: Белорусский "Мемориал"

© http://lists.memo.ru/d10/f87.htm

В помощь мастеру

maine@ukr.net — Wed, 14 Jan 2009 06:46:18 GMT

Випадково натрапив у мережі на сайт, який, схоже, ведуть Китайці за допомогою Електронного Перекладача. Чи, може, в РФ ухвалили новий правопис?

Чтобы заменить начальник , нужно выкрутить пробку или выключить самодействующий выключатель и снять неисправный патрон.

свежеиспеченный патрон необходимо разобрать, вдеть провод в отверстие тулова патрона, забрать концы проводов, заизолировать их изоляционной лентой, присовокупить к клеммам контактного сердечника и накрутить «юбку».

Для подключения электроприборов в сеть применяют шнуры с кочнами , которые подсоединяют в штепсельные розетки. От частого пользования изоляция шнура у выхода из дыры корпуса кочны перетирается, провод изнашивается и происходят яры . В данном случае провода укорачиваются до места крутояра и дальше залуживания петелек снова примыкают к клеммам контактных штырей. надобно следить вне тем, дабы изоляция додумывалась до самой клеммы. В вилке имеется зажимной винт, с помощью которого заизолированный провод закрепляется к корпусу недвижно . Для пущею надежности провод-шнур в зоне зажима надо обернуть двукратно изоляционной фильмом . Вилку нельзя вытаскивать из штепсельной розетки за шнур.

посланном сборки кочны нужно апробировать ее контакт с розеткой. кочна должна густо входить в нее. Если же контакт свободный, можно сузить гнездо или расширить штырь. данное можно выучить с поддержкой отвертки, которую вставляют в щель между обеими половинками штыря, и плоскогубцев» какими обжимают штырь на шабаш .

© http://webhata.ru/index.php

А от, для порівняння, естонська інструкція щодо того самого: http://www.energia.ee/index.php?id=271&L=2 . Вона чудова, незважаючи на те, що в тексті забули поставити номери, які пов'язують текст з картинками.

Маленька перемога

maine@ukr.net — Sat, 10 Jan 2009 19:27:51 GMT

8-го грудня минулого року я надіслав до своєї податкової такого листа (рекомендованим, звісно):

До ДПІ в м. Чернігові
Гудковича Миколи Вікторовича
ІПН № 1968316384
14000, м. Чернігів, вул. Гайдамацька, буд. 127
тел.: 8 097 940 07 10

Заява

Прошу видати мені довідки Додаток №3 до порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПАУ від 29.10.1999 №599 (в редакції наказу ДПАУ від 28.12.2001 №521) за період з 4-го кварталу 2005-го року по 3-й квартал 2008-го року.

В разі неможливості задовільнити моє прохання, на підставі ст. 34 Конституції України, стст. 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.92,

прошу надати мені в письмовій формі інформацію, котра необхідна мені для реалізації моїх прав та інтересів як громадянина України, а саме:
причини неможливості видати вищезгадані довідки (назви законів України, нормативних актів та ін., на підставі яких мені відмовлено у задовольненні мого прохання).

Відповідь прошу надіслати, відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про інформацію», на наступну адресу: 01000, м. Київ, вул. Радзивилівська, буд. 7/11, кв. 13.

08.12.2008 /М. Гудкович/

А позавчора, 9-го січня, отримав від податкової пухкий конверт, і в ньому…

1. Лист відмови, в якому сказано, що мені буде надано копії вищезазначениз довідок.
2. Копії довідок за вказаний період!

Дякую:
— Олександрові Северинові, який надихнув мене на законно-паперовий підхід до вирішення проблеми, і
— сайтові «Майдан», на якому я взяв «рибу» і натхнення для заяви.

Передісторію, яка частково пояснює, чому я ужив до такого суто побутового явища, як отримання корисної відповіді від державної установи, слово «перемога», — можна прочитати в матеріалі «В гостях у Кафки».

«Украина ворует газ»

maine@ukr.net — Thu, 08 Jan 2009 16:15:37 GMT

«…Звичайно, в те, що Піро справді вкрав вісімдесят тисяч в’язок сіна, всі повірили зразу, не завагавшись ні на хвилину. Сумнівів щодо цього не було, бо про цю справу ніхто нічого не знав, а для сумніву потрібні підстави: адже сумніватися безпідставно неможливо, безпідставно можна тільки вірити. Не сумнівалися й тому, що всю історію без кінця переказували, а для широкого загалу повторення рівнозначне доведенню. Не сумнівалися ще й тому, що всім хотілося, щоб Піро був винен, а чого хочеться, в те й віриться; і, нарешті, тому, що здатність до сумніву трапляється не часто: дуже мало людей носить у собі зародки такої здатності, та й ті зародки не розвиваються, коли їх не плекати. Це здатність незвичайна, витончена, філософська, аморальна, надприродна, потворна, підступна, шкідлива для людей і для власності, ворожа політиці урядів і добробутові країн, згубна для людства і для богів, ненависна і небу, й землі. Пінгвінська юрба не відала сумнівів; вона повірила, що Піро винний, і ця віра зразу стала одною з найбільших національних святинь, одною з головних заповідей патріотизму…

Сімсот родичів Піро не могли спростувати доказів обвинувачення, бо не могли про них дізнатись, а дізнатися про них вони не могли, бо їх не існувало.

Провина Піро була незаперечна, бо й заперечувати не було чого. І тому Греток, мов справжній митець, із цілком законною гордістю сказав якось генералові Пантеру: „Ця справа — шедевр: її зроблено з нічого“…»

(Анатоль Франс, «Острів пінгвінів»)

Мукачево. Похмурий ранок. Об'єкти

maine@ukr.net — Tue, 30 Dec 2008 21:54:04 GMT

Ранок третього дня був неспокійний.
Ще й на світ не займалося, як почали лунати дзвони — ніби на сполох, неприємно та тривожно. Щойно вони стихнули і я зібрався заснути, як почув жахний звук, в якому трохи згодом упізнав крик півня. Але який це був крик! Це був несамовитий крик болю, страждання та туги; можна було подумати, що півня обскубують живцем. Я терпляче дочекався, коли нещасний вісник ранішньої зорі накричиться досхочу, і провалився в сон. Але неглибоко.
Дзвони збудили півня, півень розбудив пса, пес не дав заснути мені. Його виття складалося з двох частин: перша нагадувала теноровий плач дитини за померлою ненькою, друга — голосіння жінки за загиблим чоловіком. Втім, рано чи пізно все закінчується, скінчилося й це, і я нарешті забувся сном.

Женя, як з'ясувалося, нічого не чула.

Ще трохи Мукачева…

«Вся такая воздушная, к поцелуям зовущая…»

Вулиця чогось незрозумілого.

Просто чудова вуличка.

Дубль Ю.

На «Друга читача» приємно дивитися — такими мають бути книгарні, принаймні назовні.

Дивний симбіоз.

Герб міста Мукачево — святий Мартин у формі римського легіонера відрізає краєчок свого плащу і віддає його жебракові.

Привіт з Північної Кореї.

Дядько — викапаний молодий Михайло Горбачов.

Мукачево. Приїзд

maine@ukr.net — Mon, 29 Dec 2008 21:06:37 GMT

Подорож крізь Карпати була казкова — можна було подумати, що ми проїжджаємо якийсь кордон: будиночки мілітарного вигляду, вартові біля них, безкінечні тунелі, і засніжені долини в оточенні мовчазних височенних горбів.

Таки проїхали кордон — між царством Зими та Сонячним королівством. У Мукачевому снігу не було зовсім.

Гостиниця. Сходи тримаються дивом.

Прогулянка містом повна приємних спостережень. Наприклад, переходи викладено жовтою бруківкою (а не намальовано по бруківці білою фарбою).

Людей, які називають кафе «Салун „Трактіръ“» навряд чи збентежить той факт, що слово «трактіръ» має писатися без твердого знака.

Пам'ятник настільки загадковий, що ми не наважилися навіть припустити, що це таке.

Щоби у гостей міста раптом не склалося враження, що вони в якомусь невеличкому центрально-європейському містечку, на стінах розвішані спеціальні опритомнювачі:

Щільність інформації вражає. Клієнт, звісно, завжди правий, але дизайнерові не слід втрачати гідність аж настільки.

«Арапош кутя». Ніколи не повірю, що це може означати «злий собака». Максимум — «добрий собака, що має слабкі нерви».

Ми гуляли містом п'ять годин, і були раді, коли натрапили на «Eduscho». Небанальна назва пасує затишному кафе з приємним інтер'єром, смачними тістечками, та запашним кавачаєм. Рекомендую: неподалік від Центрального ринку, вулиця Достоєвського, будинок… втім, вулиця коротка, знайти легко.

Ввечері — а вечоріє тут пізніше, ніж у Києві — ми нарешті подивилися відео з весілля.

Лягаючи спати, ми ще не знали, що на нас чекає наступного дня…

Запитання книголюбам

maine@ukr.net — Mon, 29 Dec 2008 16:14:20 GMT

Хто знає, де в центрі Києва є книжкові крамниці з хорошим асортиментом, в яких книжки не спотворюють магнітними наліпками?

Вознепщеваху

maine@ukr.net — Thu, 25 Dec 2008 16:25:34 GMT

Нагадайте мені, будь ласка, що означає слово «пщевать».

До якого класу належите ви?

maine@ukr.net — Tue, 23 Dec 2008 20:31:43 GMT

Якщо розібрати достатньо велику кількість обговорень питання середнього класу, то можна дійти висновку, що жодна людина ніякісінької тями не йме — що таке цей середній клас.

Майже всі, несміливо починаючи приблизно так: «я не знаю, за якими критеріями визначити приналежність людини до середнього класу…», далі сміливо наводять свої міркування і потім уже будують на них цілу картину. Відповідно, виходить повний хаос: наприклад, одна людина виголошує маніфест люмпен-пролетаріату, називаючи його «маніфестом середнього класу», а інші критикують цей маніфест — хто до лісу, хто до бісу тлумачучи нещасне поняття.

* * *

Отже, я волів би додати до цього дискурсу каплю і свого меду.

Мені не подобається поняття середнього класу. Що би не означав термін «середній клас» колись — нині він зазнав нищівної девальвації.

Відповідно, я не збираюся давати йому визначення і пропоную відкинути його взагалі, залишивши вузьким спеціалістам із соціології, економіки, маркетингу та ін..

Особисто я себе відношу до найвищого та єдиного класу — класу людей, а відтак уважаю себе зобов'язаним бути небайдужим до того, що відбувається навколо мене, незважаючи на те, чи воно стосується мене прямо, чи опосередковано.

Будучи небайдужим, я залишаю за собою право на будь-які дії, які вважаю потрібними, і цілком усвідомлюю, що це неминучо означає, що я готовий нести відповідальність за свої дії.

Здійснюючи обрані мною дії, я вважаю за необхідне наполегливо дошукуватися правди, і висловлюватися та діяти на підставі якомога достовірнішої інформації.

Самозрозуміло, що я намагаюся чинити з людьми так, як хотів би, щоби вони чинили зі мною. Відтак — усвідомлюю, що й оточуючі можуть застосовувати той самий принцип щодо мене, — і погоджуюся на це.

В обговореннях я намагаюся підтримувати найвищий конструктивний рівень дискусії, можливий у даних умовах, використовуючи для цього всі засоби, які щедро надає мені мова (або мови) дискусії. При цьому — важливо — я завжди зберігаю доброзичливість та почуття гумору.

Зауважте, що я пишу про себе — бо я є єдиною в світі особою, якою я можу та маю повністю керувати; тільки собі я можу наказувати, тільки від себе чогось вимагати, тільки собі докоряти за невиконання запланованого.

Втім, оскільки я бажаю собі тільки найкращого, то і те, що я пишу, кожен може застосувати в своєму житті, — якщо визнає, що я маю рацію; якщо перевірить ці принципи та переконається в їхній дієвості, доцільності та корисності.

© http://maidanua.org/static/mai/1230040393.html

Нум і я про монєфєст сєркласса напишу :-)

maine@ukr.net — Sat, 20 Dec 2008 17:33:12 GMT

У нас же свобода слова, так? (Не Шустера, а вапщє). А значить, що не заборонено, то дозволено, правильно я говорю?
А де, в якому законі, заборонено писати тупі безпорадні провокаційні тексти? Я вас запитую — де? Отож, ніде.

А автор… так що ж автор — главно, штоп человек был хороший.

Правильно я говорю?

ЗІ. І чому я не дивуюся, що УП піарить цю базгранину?

Апологія святого Миколая

maine@ukr.net — Sat, 20 Dec 2008 11:13:21 GMT

Апологія — це коли захищають когось звинуваченого.

Я хочу сказати декілька слів на захист Миколая із міста Міри, що в Лікії (нині м. Демре, Туреччина). Я виходжу з того, що він був доброю людиною, і саме цьому маю вступитися за його добре ім'я.

Подивімось на легенду (не так важливо, де я взяв цей варіант, але якщо десь є помилки, сміло виправляйте):

«Легенда оповідає, що у дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених, голодних та калік.»

Від початку легенда зображує Миколая як такого, що з дитинства відчував чужу біду, як свою. Це добре. Читаємо далі…

«Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення і милосердя.»

Добрий початок! Можна побажати всім мати таких діточок, яким був Миколай змалку. Я думаю, що коли він виріс, він змінив пріоритети в своїх молитвах, і просив спершу милосердя, а потім вже справедливості, але порядок не такий важливий — важливо інше: він просив саме про те, про що треба! Перечитайте послання Якова (воно невеличке), аби зрозуміти мене краще.

«Вдачею був тихий, незлостивий.»

Тихий, незлостивий — це справжня християнська вдача. Це характер, який ми хотіли б, аби був у наших друзів, чи не так? Але мало цього, читаймо далі!

«Він приходив на допомогу бідним знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу.»

Що можна сказати? Так приходить на допомогу Бог! Саме так мусять допомагати християни, саме цього очікує від них Отець!
Я виділив найголовніше — ніхто не бачив, як Миколай допомагає, бо він робив це не заради подяки, і — увага! — слави.
Дуже уважно вдумайтеся в це: він не хотів слави. Маленький історичний екскурс: коли фараон просив Йосипа розтлумачити сон, Йосип відповів: «Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові» (Буття 41:15—16).
Не я, Бог допомагає, думав Миколай. Я вірю, що так і було.

«І тому його ще за життя називали „батьком сиріт, вдів і бідних“.»

Перша ведмежа послуга. Люди, він не хотів цієї слави!
Коли Петро з Іваном зцілили кривого чоловіка, і люди збіглися, або подивитися на «чудотворців», Петро сказав їм: «Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?».
Не вони зробили чудо, а Бог!
«Не я, Бог»…

Батько сиріт — Бог, і Миколай це знав. Він робив добрі вчинки не заради людських звань, але задля того, аби в його діях проявлявся Бог.

Дати йому таку назву було блюзнірством проти Бога та наругою над добрим Миколаєм.
Але, нажаль, це тільки початок…

«Після смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком.»

Священик — це той, хто стоїть перед Богом, хто навчає людей слова Божого. Дуже добре! Але (це кляте «але»!)…

«Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Втихомірював море, бурю, гасив пожежі, охороняв від напастей.»

Звідси починається відкрито небіблійна та наклепницька частина легенди.
Миколай зображується, як чудотворець, але він жив у добу, коли чудеса припинилися — бо вони були дані Богом до часу, аби бути підтвердженням свідчень Його учнів. Коли настало досконале (1 Коринтянам 13) і було завершено Біблію — одкровення Боже людям — потреба в чудесах припинилася.
Легенда зводить доброго Миколая, який не бажав слави, до рівня сучасних шахраїв від релігії, які нібито зцілюють когось — вони брешуть, і такого ж негідника легенда намагається зробити із Миколая…

«Був покровителем подорожніх у путі, а також усіх тварин — диких і свійських.»

Божевільні легендописці! Ошукані читачі!
Якби ви запитали Миколая, то знали б, чи був він всім тим, що ви йому приписуєте!
Запитайте мене, ба ні, краще — слово Боже! Хто є Покровителем всіх? Хто тримає «усе словом сили Своєї»? (До Євреїв 1).

Покровителем був, є, і буде Бог — і Його слави Миколаєві не потрібно, як ви не хотіли б собі краденого годинника.

«Всім сердцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові.»

Наприкінці легенди ми знов бачимо Миколая таким, як його зображено на початку — доброю людиною, яка любить дітей всім серцем, і, смію доповнити: я думаю, що Миколай, коли допомагав дітям, то робив це так, аби це було до вподоби Богові («…коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди.» — Матвія 6:2).

Беріть приклад в хорошому — не робіть добра заради слави, не сурміть про свою допомогу.
Подарунки дітям — це чудово. Це справа, яка варта того, аби її зробити гідно і не псувати, як люди зіпсували легенду про Миколая.

І нехай допоможе нам Бог!

Рік святого Миколая

maine@ukr.net — Sat, 20 Dec 2008 11:08:51 GMT

Мене вже декілька разів привітали із днем святого Миколая… Я дякую за щирі привітання та побажання — як і в будь-який день, це дуже приємно.

Звісно ж, якщо цей день зветься Миколиним днем, а мене звати Миколою, то все логічно.

Багато хто — принаймні, всі, хто привітав мене сьогодні — просто скористалися нагодою сказати декілька теплих слів.
Майже ніхто, мабуть, і не мав на увазі саме православне свято — День святого Миколая Угодника із міста Мири, що в Лікії (Мири Лікійські, тепер м.Демре, Турція).

Православна традиція зве його чудотворцем, і тому сьогодні є гарненька нагода сказати про деякі важливі речі, скориставшися цим днем як вихідною точкою.

Отже, день святого Миколая-Чудотворця…

1. День

Біблія не каже про якісь особливі «іменні» дні, які було б слід святкувати.

Це, звісно ж, не означає, що ми не можемо святкувати дні народження — свої та родичів і друзів.

Це не означає, що заборонено святкувати, наприклад, день Незалежності або день Конституції чи день Української армії (я наводжу українські свята, але те ж стосується і всіх інших), про які Біблія нічого не каже :)

Немає нічого поганого в тому, аби привітати людину з її професійним святом.

Отже, відколи святові не надається релігійного забарвлення, і його святкування не вимагає порушення біблійних заповідей, то святкувати його чи не святкувати — справа особистого вибору людини.

Але у випадку, коли це щось релігійне, і є нібито пов'язаним із Біблією та християнством, то було б, мабуть, цікаво подивитися, що саме пропонується святкувати? Я виходжу з того, що ви погодилися зі мною, — тому продовжимо.

2. Святий

Православна церква зве святим тих, хто був канонізованим (тобто визнаний нею святим) — за її правилами.

Це, нажаль, протирічить Біблії, яка зве святими всіх християн (див. Дії 9:32, 1 Пет. 2:9, Юди 1:3, Рим. 1:7, 8:27, 11:16, 15:25, 26, 31; 1 Кор. 6:1-2, Флп. 1:1, див. також Об. 14:12).

Святість у Біблії означає «відділенність». Від чого ж відділені святі?
Коли людина стає християнином (чує Євангелію, Добру Звістку, вірить (довіряється) їй, кається в своїх гріхах, сповідує Ісуса Христа своїм Господом, і її хрестять поринанням у воду, що символізує смерть для гріха і відродження для нового життя), то вона стає відділенною Богом для Нього, — для того, аби творити справи Божі, відтак — святою.
Це не робить людину безгрішною, але накладає особливу відповідальність.

Отже, я — святий. Але звати мене святим Миколою, хоча й технічно правильно, не дуже доречно — так же, як казати «людина Микола», або «чоловік Микола». Святий — це не титул. Це радше звання на ознаку того, що людина прийняла рішення жити для Бога. Звання почесне, тобто вимагає від свого носія особливої, як я вже казав, відповідальності за свої слова та дії.

3. Чудотворець

Тема чудес надто велика, аби розкрити її тут, але я зазначу коротко, що нам відомо про біблійні чудеса (саме біблійні, бо треба звузити значення слово «чудо» — процитую відоме кіно: «коли мати працює на двох роботах, та ще знаходить час для своїх дітей, — це справжнє чудо»).

Отже, ми розглядаємо чудеса, як вони описані Біблією:

А. Чудо в Біблії — це завжди Божествене втручання в природний хід речей, але чудо не можна протиставляти природному устроєві — це радше доповнення.
Б. Чудеса завжди робить Бог — напряму або через Своїх служителів — пророків, апостолів та ін.
В. Чудеса завжди мають чітку мету — показати могутність Бога, засвідчити слова пророка (євангеліста тощо); самі чудеса можуть бути пророцтвом (як чудо із воскрешенням мерця, що він торкнувся сухих кісток Єлісея — 2 Царів 13:21. Тут Бог показав, що Він не покинув Свій народ, чудо було пророцтвом, знаком того, що Він визволить Ізраїль від сиріян — 2 Царів 13:23-25).
Г. Чудеса завжди мають безпосередню миттєву дію — так, коли Ісус лікував когось, то робив це, не молячись за людину протягом декількох тижнів, а відразу — люди одужували відразу, миттєво (окремий випадок із сліпим, який нібито не відповідає цьому критерієві, заслуговує на окремий же розгляд).

Після встановлення Церкви (біля 30 н.е.) чудеса були ознакою на підтвердження влади апостолів та євангелістів і на засвідчення їхніх слів (див. Дії 8:6).

Апостоли мали дар творити чудеса, і могли передавати цей дар іншим людям.
АЛЕ: вони не могли передавати дар передачі! Уважно перечитайте це, будь ласка. (Прочитайте Дії 8:5-15, прошу, — і зверніть особливу увагу на вірш 14.)

Отже, логічно, що коли вмер останній апостол, то чудесні дари нема кому стало передавати. А коли свого часу вмерла остання людина, що отримала була від котрогось із апостолів чудесний дар — то чудеса припинилися. І вчасно — як і все, що планує та робить Господь — бо в той час вже було завершено написання всього зібрання священних книг, що ми звикло звемо Новим Заповітом, і разом із тим, це було доконання всієї Біблії.
Людство тоді вже отримало повне об'явлення волі Божої, і відтоді більше не має потреби в чудесах.

4. Подарунки

Оскільки я виходжу з того, що мій журнал читають дорослі люди, то, сподіваюся, що не зіпсую нікому враження від подарунка під подушкою, якщо скажу, що його приніс не Святий Миколай, а ваш друг/подруга/чоловік/дружина/мама/тато/сестра/братик/та ін. :)

Але мушу сказати дещо про інші подарунки і прохання про них — я кажу про молитви до Святого Миколая (і до інших «святих» теж).
Біблія ясно свідчить, що звертатися у молитві можна лише до Бога, причому єдиним Посередником між нами та Богом є Ісус Христос, а допомагає нам у молитвах Святий Дух.
(Знайти відповідні місця в Біблії ви можете самі, якщо буде цікаво. Якщо ж ви зацікавитеся, але знайти їх будете не в змозі — пишіть, я допоможу).

Молитви до «святих» не мають біблйного обґрунтування, а отже — є людською традицією, щодо яких застерігав Ісус Христос підчас Свого земного служіння.
Чи я маю додавати, що такі молитви є прямим порушенням волі Божої, а відтак — ідолопоклонством?

Підсумок

Висновки робіть самі.

Я обмежуся наступним: якщо розглядати історію Миколая Мирлікійського як легенду про добру людину, яка любила дітей і робила їм подарунки; якщо Миколин день — це день подарунків, посмішок і взагалі доброго ставлення — то це добра традиція.
Так само, 14 лютого, Валентинів день — давно вже став просто святом закоханих, так само я можу привітати знайомого ірландця із Патриковим днем словами Eannachtam na Feile Padraig!
Просто день закоханих — день червоних сердечок, кохання, подарунків та тепла посеред зими; просто день Ірландії — день білого та зеленого, свято чудової країни, гарних людей та одної з найкрасивіших в світі мов…

Найкраще, що ви може подарувати самі собі будь-коли, будь-якого дня, — це скористатися Божим подарунком, що чекає на вас завжди, і стати святим чи святою, аби ваш день, ваш рік, ваше життя — було святим життям.

Життя, як привід святкувати, і то навіки — це варто зусиль, повірте!

За наше дело!

maine@ukr.net — Wed, 17 Dec 2008 22:37:40 GMT

«Руский язык!» — так, шершавым языком плаката, одесская интеллигенция обращается ко всем людям доброй воли.
Нужно ли что-либо добавлять к этому емкому лозунгу? Нет, не нужно. Всего два слова — и над многочисленной демонстрацией встают тени великих писателей, особенно Довлатова.

Широкие народные массы поддерживают справедливые требования творческой интеллигенции.

Спогади. «Хохли» в Азербайджані :)

maine@ukr.net — Wed, 17 Dec 2008 20:14:55 GMT

Був удома, розмовляли з мамою, і зайшла мова про її маму, тобто мою бабусю. Бабусю звали Олена, і була вона біженкою. З Кубані. А може, й не з Кубані. Прийшла була до Азербайджану з іншими біженцями зовсім маленькою сиріткою, батьків не пам'ятає, звідки сама — не пам'ятає. Але — цікаво — пісень дітям співала українських.

В цій же розмові з'ясувалося, що в маминому дитинстві в Азербайджані слово «хохол» використовувалося на ознаку будь-якого неазербайджанця — чи то українця, чи то росіянина, чи білоруса, все одно (але, зрозуміло, не вірмена чи турка).

І ще одне — коли збиралася «русская диаспора» (хохли по-місцевому), то пісень співали здебільшого українських. Мені цікаво — якою мовою спілкувалися ці руські діаспоряни? :-)

Параграф перший. Зварич вилетів

maine@ukr.net — Fri, 12 Dec 2008 16:06:27 GMT

Рада суддів України звільнила Ігоря ЗВАРИЧА з посади голови Львівського апеляційного адміністративного суду.

«І. ЗВАРИЧ своєю негідною поведінкою під час проведення прес-конференції у Львові з приводу виявлення правоохоронними органами великих сум коштів за місцем його роботи та проживання, зганьбив не лише власне звання судді, а й заплямував усю суддівську спільноту України.»

Очевидне-неймовірне

maine@ukr.net — Fri, 12 Dec 2008 15:17:19 GMT

	Хворий голова Львівського апеляційного адміністративного суду Ігор Зварич підтвердив вилучення в нього з кабінету, приймальні та особистого помешкання трьох мішків великих сум грошей під час обшуку правоохоронців 3 грудня, — про те, що це «чисті гроші» це Ігор Зварич розповів 9 грудня на прес-конференції у приміщенні очолюваного ним суду.
Ігор Зварич розповів, що 3 грудня після того, як закінчилася нарада із суддями, до його кабінету об 11 годині увірвалося 15 озброєних осіб в камуфляжах, із яких відрекомендувався тільки заступник начальника слідчого відділу Генпрокуратури М. Якубовський. «Вони з криками побігли до мене, хоч я одразу заявив, що є суддею, який здійснює державні функції. Але мене затримали, хоч повинні були зразу відпустити. Мене незаконно насильно утримували в кабінеті понад 10 годин».		Вилучені як речові докази гроші Ігор Зварич не вважає кримінальними. «У кабінеті назбиралося те, що від червня „засівали“ за українською традицією в новому приміщенні. Нам дарували багато образів і засівали грошима. Усе це я хотів водієм передати до церкви, але не встиг. У прилеглих до кабінету приміщеннях у моїй барсетці були 9 тис. 600 доларів та 6 тис. 400 гривень, — ці гроші мені судді передавали на ремонт приміщення.
	У прилеглих до кабінету приміщеннях у моїй барсетці були 9 тис. 600 доларів та 6 тис. 400 гривень, — ці гроші мені судді передавали на ремонт приміщення. Є розписки людей, які за ремонтні роботи брали. Третій пакет грошей, вилучених у мене вдома (золотих жіночих прикрас, як сказала мені дружина не вилучали) — це мої особисті заощадження гроші, які я з сім’єю заробив», — сказав Ігор Зварич.

Музей Радянського Союзу, зал Історії пропаганди

maine@ukr.net — Fri, 12 Dec 2008 14:32:51 GMT

— …На цій світлині зображено промивання мозків громадянам Радянського Союзу. Як ви бачите, в цьому випадку в голови громадянок впроваджується ідея схвалення нової конституції СРСР. Йдемо далі…