Нотатки старшого братика

Creeping крепатура

maine@ukr.net — Mon, 23 Nov 2009 12:52:55 GMT

В суботу з дружиною вперше долучилися до скелелазання. В неділю боліли передпліччя та ноги, сьогодні — болять грудні м'язи, спина та плечі.

Щоби не заболіло ще щось, ідемо грати в бадмінтон — непоганий розігрів м'язів.

Майданові — 5

maine@ukr.net — Sun, 22 Nov 2009 20:12:47 GMT

Майдан–2004 довів, що можна мирно протистояти беззаконню, і — перемогти. Втім, подальший розвиток подій показав, що розслаблятися ще рано :-)

http://maidan.org.ua/blogs/hudkovych/?p=6216

ВРУ позбавила нас права власності на землю

maine@ukr.net — Wed, 18 Nov 2009 15:40:29 GMT

Темпи побудови соціалізму в Україні прискорилися. З ініціативи Тимошенко депутати скасували право власності на землю, подолавши вето Президента.

http://maidan.org.ua/blogs/hudkovych/?p=6066

Небо в подарунок, або Большое надувательство

maine@ukr.net — Mon, 12 Oct 2009 20:28:42 GMT

Повітрянокульний фотозвіт

«У самих монгольфьеры найдутся!»

maine@ukr.net — Thu, 08 Oct 2009 19:20:12 GMT

Сьогодні літали з дружиною на повітряній кулі. Подробиці ~~в газетах~~ пізніше.

Не розумію. Не розумію та й годі :-)

maine@ukr.net — Wed, 07 Oct 2009 19:58:21 GMT

Ну от вирішили б ми з дружиною продати весільну сукню. Ну виклали б фото сукні.
Але навіщо б нам ото таке з собою робити?!

Ні, ну я розумію, що існують забобони. Втім, що ж це за забобони,
якщо обличчя своє показати не можна, а отаке — можна?

Не розумію…

Tríocha is ceathair

maine@ukr.net — Mon, 05 Oct 2009 19:40:44 GMT

3³ ⁺ 3 ⁺ 4

Далі — всюди :-)

maine@ukr.net — Mon, 01 Jun 2009 17:15:09 GMT

http://maidan.org.ua/blogs/hudkovych/

Сон розуму народжує страховиськ

maine@ukr.net — Thu, 19 Mar 2009 16:17:12 GMT

…Будем откровенны, культурный уровень русских журналистов в Эстонии, что называется, оставляет желать лучшего. Темпы идейного роста значительно, я бы сказал, опережают темпы культурного роста. Вспомните минувший актив. Кленский не знает, что такое синоним. Толстяков в передовой, заметьте, указывает: «…Коммунисты фабрики должны в ближайшие месяцы ликвидировать это недопустимое статус-кво…» Репецкий озаглавил сельскохозяйственную передовицу: «Яйца на экспорт!»… Как вам это нравится?

С. Довлатов, «Компромиссы»

* * *

Ну, російські журналісти в Естонії — то таке. Значно більше мене цікавить рівень українських журналістів в Україні. Він, як виявилося, буває і таким ось.

Як вам це подобається? :–)

Тернопільські вибори в дзеркалі логіки

maine@ukr.net — Mon, 16 Mar 2009 16:36:46 GMT

Як відомо, інформація для аналізу має братися з офіційних джерел. Чутки та плітки, неновини та анонси використовувати не можна.
Отже, ґрунтуючися на офіційних повідомленнях, складімо собі повну картину Тернопільських Виборів™.

По-перше, виборів не було.

По-друге, вони відбулися з численними порушеннями.

По-третє, БЮТ не брав в них участі.

В-четверте, БЮТ отримав на них замало голосів.

По-п'яте, БЮТ оскаржить вибори.

Оце я розумію, подача інформації!

Вас вітає Пуща-Водиця

maine@ukr.net — Sat, 28 Feb 2009 22:13:50 GMT

Спочатку попрощаймося з Києвом. Поділ.

Я лікар Айболить — такий, яким його уявляє дизайнер, що йому після
нещасного випадка пришили руки не тим кінцем.

Я — вікно з обмеженими здібностями.

Прощай, Подоле; здрастуй, Пуща-Водиця.

Я мати з дитиною — чи не єдина твереза мати в цьому парку.

Парк, ясно, культури та відпочинку.

Я — бункер, необхідна деталь паркового ландшафту .

Ми — дорослі пуща-водичани. Ми святкуємо якесь свято,
на честь чого п'ємо горілку. Нам весело!

Я — природа. На мене приємно подивитися.

Ми — старші пуща-водичани. Ми теж святкуємо якесь свято,
п'ючи горілку і співаючи пісень.

«…І за борт йєйо браса-аєт в надлєжащую ва-алну!»

Ми — веселі підлітки. Ми вже щось відсвяткували,
і зараз чистимо одне одному зуби.

«…Тобі навалю і тобі навалю — це діло веселе я дуже люблю!»

Я — фонтанчик, з мене приємно було напитися 20 років тому.

Все, пора повертатися додому.

Я — трамвай 12-й номер; я подорожую різними світами.

Вас вітає місто-герой Київ; подивіться ліворуч — зупинка «Площа Шевченка».

Я — жахлива зупинка; але я теж Київ.

Я — Куренівський ринок. Я снитимусь вам, і ви прокидатиметеся від крику.

Я — кінець.

Освобождённые вещи

maine@ukr.net — Sun, 01 Feb 2009 21:33:36 GMT

Колись давно, в серпні 2008-го року, я написав фейлетон (за 5 хвилин, на одному подихові). Поштовх до написання дало відео про золоту виделочку та новина про грузинські речі, які з'явилися у продажу на Північному Кавказі.

«Освобожденные вещи» — так называют их благодарные покупатели. Людям не нравится слово «трофей», напоминающее им о войне

На рынках Сочи, Нальчика, Владикавказа, Махачкалы, Моздока и других северокавказских городов России наконец-то появились товары, доставшиеся российским миротворцам в качестве трофеев.

«Раньше все это служило фашистам, агрессорам, — а теперь пусть и люди попользуются», говорит Владлен Усхоев, частный предприниматель из Моздока.

Зам. начальника отдела сбыта 58-й армии РФ генерал-лейтенант Владимир Ракло поясняет: «Все это брошено грузинскими оккупантами во время беспорядочного отступления, и, согласно международному праву, стало нашей собственностью. Что же до слухов о мародерстве», — старый солдат обаятельно улыбается, — «не верьте им, солдат ребенка не обидит».

На рынках продается все, что уже не пригодится фашиствующим молодчикам Саакашвили: военная форма грузинской армии; теле-, аудио-, видеоаппаратура; компьютерная техника; женское нижнее белье; носки; полотенца; унитазы; расчески; детская одежда; тазики; зубные щетки…

«Вот, купила хорошие распашонки своим дочуркам, хотя и ношеные», — делится сочинка Виолетта Сорокопятова, и ее жилистое лицо освещает улыбка, — «спасибо нашим ребятам!».

Спасибо вам, храбрые воины! Слава российской армии, несущей мирным жителям радость в эти, согласитесь, непростые времена.

Газета «„Правда“», 16 августа 2008 года.

В фейлетоні я спеціально вжив декількох маркерів, які мали б указати читачам, що це чистісінька іронія. Але не так сталося, як гадалося. Мало, мабуть, маркерів — фейлетон невідомими мені шляхами розповсюдився, і дехто поставився до мого скромного твору надто серйозно.

http://forum.uvao.net/showthread.php?t=142907

А почему тема в юморе? Потому что текст сам придумал? Газета «„Правда“», 16 августа 2008 года не выходила.
http://www.gazeta-pravda.ru/arxiv.htm

http://www.snowball.ru/forums/?board=politics&action=view&id=-139301&direct=1

Классическая деза!

18.08.2008 19:14

Российским войскам там заняться видимо было нечем, как детские распашенки собирать!
А вы Макс поменьше бы всякую антироссийскую бредятину собирали и здесь выкладывали. Причем без малейшего намека на осмысление.

Re: Освобожденные вещи

19.08.2008 10:19

Очередной бред. Корреспондент лично установил происхождение распашонок? Мародеров в районе конфликта хватало. В том числе и с осетинской стороны. Но при чем здесь именно солдаты? Они на рынке стоят с вещами? Или так, подумалось корреспонденту?

http://news.mail.ru/politics/1950551/comments/?thread=1C943D1F62BA89CA

Типичный фэйк, распространяемый сегодня бандерлогами по своим каналам

http://community.livejournal.com/georgian_war/162180.html#comments

Увы, ложь и провокация...
нет такой статьи в газете "Правда"... и не выходит "Правда" по субботам :)
…
Но поулыбался бандеровским пропагандистам :) Особенно порадовал "зам. начальника отдела сбыта 58-й армии РФ генерал-лейтенант Владимир Ракло"! На місцевому діалекті "ракло" - злодій.
…
Мне кажется, я нашла первоисточник этого сообщения: http://www.medianews.ge/rus/index.php?month=08&day=18&year=2008&pg=2 Там надо регистрироваться, меня заломало.
Упоминаемая газета "Правда" это украинская "Правда народа", которая, видимо, да выходит по субботам. Она и ссылается на medianews.
Насколько это достоверно, трудно судить, но уж больно правдоподобно..

Тоді, у серпні 2008-го, я виклав цей фейлетон на сайті «Майдан». Пізніше мені інколи допікала совість — а раптом я базував свою іронію на вигадках? Втім, сьогодні прочитав резолюцію ПАРЄ, в якій офіційно визнається, що Росія не завадила мародерству… і вирішив опублікувати цей фейлетон удруге — тепер уже тут.

Підписали. Тепер порахуємо

maine@ukr.net — Mon, 19 Jan 2009 17:21:55 GMT

Середньорічна ціна газу для України буде оголошена за 1-2 доби. Про це сьогодні прем`єр-міністр України Юлія ТИМОШЕНКО повідомила журналістам на прес-конференції в уряді РФ після підписання газових угод.

«Ціна за формулою, яку користується Європейський Союз, встановлюється щокварталу, але Україна в 2009 році, враховуючи, що були сильні коливання цін на нафту, встановить середню ціну на рік для всіх споживачів України», — сказала Ю. ТИМОШЕНКО.

Я, звісно, село неасфальтоване в таких справах, але… чи не можна було спочатку порахувати, і тільки потім підписувати?

Рекламі тютюну та алкоголю — бути!

maine@ukr.net — Mon, 19 Jan 2009 16:10:35 GMT

— …Нє бухті, синок, налівай.
З анекдота

25 грудня 2008 року у Верховній Раді України був зареєстрований Проект Закону №3563 групи депутатів «Про внесення змін до Закону України „Про рекламу“ (щодо запобігання негативним наслідкам фінансово-економічної кризи у рекламній галузі та електронних засобах масової інформації)».

Законопроект передбачає призупинення на цілий рік — до 1 січня 2010 року — заборони на рекламу тютюнових та алкогольних виробів на зовнішніх рекламних носіях та на телебаченні, закон про яку вступив в дію з 1 січня 2009 року.

Законопроект №3563 дозволить виробникам тютюнових та алкогольних виробів ще на цілий рік подовжити серед українців роз'яснювальну роботу щодо того, як гламурно, весело та наповненно живуть люди, які п'ють алкоголь та палять тютюн.

Крім цього, законопроект захистить найнезахищеніші верстви населення — працівників рекламного бізнесу — від негативних наслідків кризи.

Законопроект підписали:
Від БЮТ: Кондратюк О. К., Абдуллін О. Р., Баграєв М. Г., Уколов В. О., Шевченко А. В..
Від Партії Регіонів: Бондаренко О. А., Ландік В. І., Прутнік Е. А..
Від НУНС: Стець Ю. Я..

Я вважайу, темний український народ має в ніжки вклонитися цим панам, які без зайвого святенництва борються з наслідками фінансово-економічної кризи.

Відкритий лист світовій спільноті

maine@ukr.net — Wed, 14 Jan 2009 17:18:46 GMT

Останні події чітко показали, що Росія не здатна впоратися сама.

Йдеться не про звичайну взаємозалежність країн між собою — навіть «ізольована» Північна Корея від когось та залежить.

Йдеться не про росіян, які є людьми дуже різними, і здебільшого такими, що зі своїми справами пораються, як не завдяки державі, то всупереч.

Мова йде про найвпливовіших представників влади Росії та про їхню неспроможність керувати країною.

Зрозумійте мене правильно — справа не в тому, що вони не є ідеальними чи хоча б досконалими, бо хто таким є, крім Бога?
І справа не в тому, що вони є не дуже хорошими господарниками — бо і цього керівникові не треба.

Проблема екзистенційна, і полягає вона в тому, що можновладці Росії просто не здатні підтримувати будь-який порядок, крім цвинтарного, на території, за яку вони відповідають. Це означає, що одна сьома частина суходолу може перетворитися на суцільний вир безладу, а безлад — хвороба інфекційна, і то дуже.

Отже, постає питання встановлення протекторату. Це не означає втрату державності або хоча б незалежності — ні, це значить зовнішній кризовий менеджмент і загальне керівництво насамперед в економічній та фінансовій царинах. Встановлення протекторату над Росією — запобіжний захід, спрямований на збереження її незалежності, мови, культури, а над усе — гідного рівня життя людей, які мешкають на її території.

І отут, шановна міжнародна спільното, в тебе може з'явитися хибна думка, що Україна — найкращий кандидат на роль голови наглядової ради такого протекторату. Мовляв, ви ж братьскі народи, сусіди, і все таке інше.

Так от: ми відмовляємося. Рішення остаточне і оскарженню не підлягає. В нас є власна невеличка (хоч і не мала) держава, і в ній нам ще працювати і працювати, щоби зробити її такою, якою ми воліли б її бачити. В нас є купа власних проблем, і нам потрібен час, енергія та натхнення, щоби розібратися з ними.

Ми готові надавати вам консультаційні послуги і працювати експертами, але протекторат встановлюйте самі.

Або — якщо не хочете встановлювати протекторат — сидіть і мерзніть в очікуванні літа і чергових «примушень до миру». Але пам'ятайте — є такі зими, що не закінчуються. І ще — час хутко спливає.

Дідусь

maine@ukr.net — Wed, 14 Jan 2009 16:58:08 GMT

Гудкович Николай Кондратьевич

Родился в 1917 г., д. Рясно Высоковского р-на Брестской обл.; белорус; образование начальное; нач.сектора, Брест.отдел капстроит-ва. Проживал: Брестская обл., Брестский р-н, Брест, ул. Каштанная 12кв1.
Арестован 17 мая 1947 г.
Приговорен: судебный орган 9 октября 1947 г., обв.: 65, 64 УК БССР - пособ.оккуп..
Приговор: 10 лет ИТЛ, 5 лет п/п, конфискация имущества, отбыв.: Карело-Фин.АССР УИТЛК № 5, освоб. 1955 Реабилитирован 29 июля 1971 г. Пленум ВС БССР

Источник: Белорусский "Мемориал"

© http://lists.memo.ru/d10/f87.htm

В помощь мастеру

maine@ukr.net — Wed, 14 Jan 2009 06:46:18 GMT

Випадково натрапив у мережі на сайт, який, схоже, ведуть Китайці за допомогою Електронного Перекладача. Чи, може, в РФ ухвалили новий правопис?

Чтобы заменить начальник , нужно выкрутить пробку или выключить самодействующий выключатель и снять неисправный патрон.

свежеиспеченный патрон необходимо разобрать, вдеть провод в отверстие тулова патрона, забрать концы проводов, заизолировать их изоляционной лентой, присовокупить к клеммам контактного сердечника и накрутить «юбку».

Для подключения электроприборов в сеть применяют шнуры с кочнами , которые подсоединяют в штепсельные розетки. От частого пользования изоляция шнура у выхода из дыры корпуса кочны перетирается, провод изнашивается и происходят яры . В данном случае провода укорачиваются до места крутояра и дальше залуживания петелек снова примыкают к клеммам контактных штырей. надобно следить вне тем, дабы изоляция додумывалась до самой клеммы. В вилке имеется зажимной винт, с помощью которого заизолированный провод закрепляется к корпусу недвижно . Для пущею надежности провод-шнур в зоне зажима надо обернуть двукратно изоляционной фильмом . Вилку нельзя вытаскивать из штепсельной розетки за шнур.

посланном сборки кочны нужно апробировать ее контакт с розеткой. кочна должна густо входить в нее. Если же контакт свободный, можно сузить гнездо или расширить штырь. данное можно выучить с поддержкой отвертки, которую вставляют в щель между обеими половинками штыря, и плоскогубцев» какими обжимают штырь на шабаш .

© http://webhata.ru/index.php

А от, для порівняння, естонська інструкція щодо того самого: http://www.energia.ee/index.php?id=271&L=2 . Вона чудова, незважаючи на те, що в тексті забули поставити номери, які пов'язують текст з картинками.

Маленька перемога

maine@ukr.net — Sat, 10 Jan 2009 19:27:51 GMT

8-го грудня минулого року я надіслав до своєї податкової такого листа (рекомендованим, звісно):

До ДПІ в м. Чернігові
Гудковича Миколи Вікторовича
ІПН № 1968316384
14000, м. Чернігів, вул. Гайдамацька, буд. 127
тел.: 8 097 940 07 10

Заява

Прошу видати мені довідки Додаток №3 до порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПАУ від 29.10.1999 №599 (в редакції наказу ДПАУ від 28.12.2001 №521) за період з 4-го кварталу 2005-го року по 3-й квартал 2008-го року.

В разі неможливості задовільнити моє прохання, на підставі ст. 34 Конституції України, стст. 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.92,

прошу надати мені в письмовій формі інформацію, котра необхідна мені для реалізації моїх прав та інтересів як громадянина України, а саме:
причини неможливості видати вищезгадані довідки (назви законів України, нормативних актів та ін., на підставі яких мені відмовлено у задовольненні мого прохання).

Відповідь прошу надіслати, відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про інформацію», на наступну адресу: 01000, м. Київ, вул. Радзивилівська, буд. 7/11, кв. 13.

08.12.2008 /М. Гудкович/

А позавчора, 9-го січня, отримав від податкової пухкий конверт, і в ньому…

1. Лист відмови, в якому сказано, що мені буде надано копії вищезазначениз довідок.
2. Копії довідок за вказаний період!

Дякую:
— Олександрові Северинові, який надихнув мене на законно-паперовий підхід до вирішення проблеми, і
— сайтові «Майдан», на якому я взяв «рибу» і натхнення для заяви.

Передісторію, яка частково пояснює, чому я ужив до такого суто побутового явища, як отримання корисної відповіді від державної установи, слово «перемога», — можна прочитати в матеріалі «В гостях у Кафки».

«Украина ворует газ»

maine@ukr.net — Thu, 08 Jan 2009 16:15:37 GMT

«…Звичайно, в те, що Піро справді вкрав вісімдесят тисяч в’язок сіна, всі повірили зразу, не завагавшись ні на хвилину. Сумнівів щодо цього не було, бо про цю справу ніхто нічого не знав, а для сумніву потрібні підстави: адже сумніватися безпідставно неможливо, безпідставно можна тільки вірити. Не сумнівалися й тому, що всю історію без кінця переказували, а для широкого загалу повторення рівнозначне доведенню. Не сумнівалися ще й тому, що всім хотілося, щоб Піро був винен, а чого хочеться, в те й віриться; і, нарешті, тому, що здатність до сумніву трапляється не часто: дуже мало людей носить у собі зародки такої здатності, та й ті зародки не розвиваються, коли їх не плекати. Це здатність незвичайна, витончена, філософська, аморальна, надприродна, потворна, підступна, шкідлива для людей і для власності, ворожа політиці урядів і добробутові країн, згубна для людства і для богів, ненависна і небу, й землі. Пінгвінська юрба не відала сумнівів; вона повірила, що Піро винний, і ця віра зразу стала одною з найбільших національних святинь, одною з головних заповідей патріотизму…

Сімсот родичів Піро не могли спростувати доказів обвинувачення, бо не могли про них дізнатись, а дізнатися про них вони не могли, бо їх не існувало.

Провина Піро була незаперечна, бо й заперечувати не було чого. І тому Греток, мов справжній митець, із цілком законною гордістю сказав якось генералові Пантеру: „Ця справа — шедевр: її зроблено з нічого“…»

(Анатоль Франс, «Острів пінгвінів»)

Мукачево. Похмурий ранок. Об'єкти

maine@ukr.net — Tue, 30 Dec 2008 21:54:04 GMT

Ранок третього дня був неспокійний.
Ще й на світ не займалося, як почали лунати дзвони — ніби на сполох, неприємно та тривожно. Щойно вони стихнули і я зібрався заснути, як почув жахний звук, в якому трохи згодом упізнав крик півня. Але який це був крик! Це був несамовитий крик болю, страждання та туги; можна було подумати, що півня обскубують живцем. Я терпляче дочекався, коли нещасний вісник ранішньої зорі накричиться досхочу, і провалився в сон. Але неглибоко.
Дзвони збудили півня, півень розбудив пса, пес не дав заснути мені. Його виття складалося з двох частин: перша нагадувала теноровий плач дитини за померлою ненькою, друга — голосіння жінки за загиблим чоловіком. Втім, рано чи пізно все закінчується, скінчилося й це, і я нарешті забувся сном.

Женя, як з'ясувалося, нічого не чула.

Ще трохи Мукачева…

«Вся такая воздушная, к поцелуям зовущая…»

Вулиця чогось незрозумілого.

Просто чудова вуличка.

Дубль Ю.

На «Друга читача» приємно дивитися — такими мають бути книгарні, принаймні назовні.

Дивний симбіоз.

Герб міста Мукачево — святий Мартин у формі римського легіонера відрізає краєчок свого плащу і віддає його жебракові.

Привіт з Північної Кореї.

Дядько — викапаний молодий Михайло Горбачов.

Мукачево. Приїзд

maine@ukr.net — Mon, 29 Dec 2008 21:06:37 GMT

Подорож крізь Карпати була казкова — можна було подумати, що ми проїжджаємо якийсь кордон: будиночки мілітарного вигляду, вартові біля них, безкінечні тунелі, і засніжені долини в оточенні мовчазних височенних горбів.

Таки проїхали кордон — між царством Зими та Сонячним королівством. У Мукачевому снігу не було зовсім.

Гостиниця. Сходи тримаються дивом.

Прогулянка містом повна приємних спостережень. Наприклад, переходи викладено жовтою бруківкою (а не намальовано по бруківці білою фарбою).

Людей, які називають кафе «Салун „Трактіръ“» навряд чи збентежить той факт, що слово «трактіръ» має писатися без твердого знака.

Пам'ятник настільки загадковий, що ми не наважилися навіть припустити, що це таке.

Щоби у гостей міста раптом не склалося враження, що вони в якомусь невеличкому центрально-європейському містечку, на стінах розвішані спеціальні опритомнювачі:

Щільність інформації вражає. Клієнт, звісно, завжди правий, але дизайнерові не слід втрачати гідність аж настільки.

«Арапош кутя». Ніколи не повірю, що це може означати «злий собака». Максимум — «добрий собака, що має слабкі нерви».

Ми гуляли містом п'ять годин, і були раді, коли натрапили на «Eduscho». Небанальна назва пасує затишному кафе з приємним інтер'єром, смачними тістечками, та запашним кавачаєм. Рекомендую: неподалік від Центрального ринку, вулиця Достоєвського, будинок… втім, вулиця коротка, знайти легко.

Ввечері — а вечоріє тут пізніше, ніж у Києві — ми нарешті подивилися відео з весілля.

Лягаючи спати, ми ще не знали, що на нас чекає наступного дня…

Запитання книголюбам

maine@ukr.net — Mon, 29 Dec 2008 16:14:20 GMT

Хто знає, де в центрі Києва є книжкові крамниці з хорошим асортиментом, в яких книжки не спотворюють магнітними наліпками?

Вознепщеваху

maine@ukr.net — Thu, 25 Dec 2008 16:25:34 GMT

Нагадайте мені, будь ласка, що означає слово «пщевать».

До якого класу належите ви?

maine@ukr.net — Tue, 23 Dec 2008 20:31:43 GMT

Якщо розібрати достатньо велику кількість обговорень питання середнього класу, то можна дійти висновку, що жодна людина ніякісінької тями не йме — що таке цей середній клас.

Майже всі, несміливо починаючи приблизно так: «я не знаю, за якими критеріями визначити приналежність людини до середнього класу…», далі сміливо наводять свої міркування і потім уже будують на них цілу картину. Відповідно, виходить повний хаос: наприклад, одна людина виголошує маніфест люмпен-пролетаріату, називаючи його «маніфестом середнього класу», а інші критикують цей маніфест — хто до лісу, хто до бісу тлумачучи нещасне поняття.

* * *

Отже, я волів би додати до цього дискурсу каплю і свого меду.

Мені не подобається поняття середнього класу. Що би не означав термін «середній клас» колись — нині він зазнав нищівної девальвації.

Відповідно, я не збираюся давати йому визначення і пропоную відкинути його взагалі, залишивши вузьким спеціалістам із соціології, економіки, маркетингу та ін..

Особисто я себе відношу до найвищого та єдиного класу — класу людей, а відтак уважаю себе зобов'язаним бути небайдужим до того, що відбувається навколо мене, незважаючи на те, чи воно стосується мене прямо, чи опосередковано.

Будучи небайдужим, я залишаю за собою право на будь-які дії, які вважаю потрібними, і цілком усвідомлюю, що це неминучо означає, що я готовий нести відповідальність за свої дії.

Здійснюючи обрані мною дії, я вважаю за необхідне наполегливо дошукуватися правди, і висловлюватися та діяти на підставі якомога достовірнішої інформації.

Самозрозуміло, що я намагаюся чинити з людьми так, як хотів би, щоби вони чинили зі мною. Відтак — усвідомлюю, що й оточуючі можуть застосовувати той самий принцип щодо мене, — і погоджуюся на це.

В обговореннях я намагаюся підтримувати найвищий конструктивний рівень дискусії, можливий у даних умовах, використовуючи для цього всі засоби, які щедро надає мені мова (або мови) дискусії. При цьому — важливо — я завжди зберігаю доброзичливість та почуття гумору.

Зауважте, що я пишу про себе — бо я є єдиною в світі особою, якою я можу та маю повністю керувати; тільки собі я можу наказувати, тільки від себе чогось вимагати, тільки собі докоряти за невиконання запланованого.

Втім, оскільки я бажаю собі тільки найкращого, то і те, що я пишу, кожен може застосувати в своєму житті, — якщо визнає, що я маю рацію; якщо перевірить ці принципи та переконається в їхній дієвості, доцільності та корисності.

© http://maidanua.org/static/mai/1230040393.html

Нум і я про монєфєст сєркласса напишу :-)

maine@ukr.net — Sat, 20 Dec 2008 17:33:12 GMT

У нас же свобода слова, так? (Не Шустера, а вапщє). А значить, що не заборонено, то дозволено, правильно я говорю?
А де, в якому законі, заборонено писати тупі безпорадні провокаційні тексти? Я вас запитую — де? Отож, ніде.

А автор… так що ж автор — главно, штоп человек был хороший.

Правильно я говорю?

ЗІ. І чому я не дивуюся, що УП піарить цю базгранину?